Особливості стану периферійної імунної системи у вагітних із підвищеним опором кровоплину в маткових артеріях
: 2009/2/18 | : Здоровье женщины
О.І. Соловйов, В.П. Чернишов, І.О. Судома
Клініка «Надія», м. Київ ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України», м. Київ
Національна медична академія післядипломної освіти МОЗ України ім. П.Л. Шупика, м. Київ
Вступ
Однією з основних складових фізіологічного розвитку вагітності є успішна інвазія трофобласту. У людей спостерігається гемохоріальний тип плацентації, який потребує досить глибокого занурення торочок хоріона до судинного шару стінки матки. Одразу після імплантації для доброго розвитку плода потрібен стан відносної гіпооксигенації, який має зберігатися до віку вагітності близько 9 тижнів. Це забезпечується створенням за допомогою позаторочкового трофобласту масивного клітинного прошарку («мушлі») на рівні відпадної оболонки. Клітини цієї мушлі не лише занурюються, прикріпляючи послід до материнських тканин, але й утворюють корки на верхівках матково-послідових артерій [7, 22], які виступають у ролі своєрідного лабіринтового сита, що забезпечує повільне протікання
плазми, а не цільної крові (рис. 1).
Наприкінці І триместру ці трофобластичні корки зникають, сприяючи повільнішому плину материнської крові до міжторочкових просторів плаценти і поступово забезпечуючи належний кровообіг через весь послід [23–25]. Одночасно наприкінці І триместру, починаючи з 10_го тижня вагітності, відбувається перебудова спіральних судин відпадного шару ендометрія, яка завершується лише в 16–20 тижнів вагітності [25]. На плодово-материнській межі основними учасниками цього процесу є активовані материнські природні кілери (мПК) відпадної оболонки та клітини позаторочкового трофобласту (ПТТ). Клітини ПТТ цілеспрямовано рухаються в глибину децидуальної оболонки, де вони за допомогою мПК знищують м'язові клітини спіральних судин, заміщуючи собою клітини, які зсередини вистилають ці судини. Таким чином, м'язові судини перетворюються на атонічні ємності, які необхідні для забезпечення зростаючих потреб плода у кровопостачанні. Внаслідок цього кровоплин із високим опором з боку стінок судин, характерний для невагітної матки і ранньої вагітності, починаючи з 10–13 тижнів гестації, змінюється на низькоопірний, притаманний вагітності у більш пізніх термінах (рис. 2–4) [36].
Невідповідно поверхневе занурення трофобласту без достатнього ступеня змін побудови спіральних судин відпадної оболонки у деяких випадках призводить до виникнення таких тяжких захворювань, як прееклампсія і еклампсія. Крім того, порушення інвазії трофобласту пов'язують з іншими ускладненнями, такими як затримка внутрішньоутробного розвитку плода та передчасне самовільне переривання вагітності [38].
Ступінь опору матково_послідового рідчища може бути оцінений за допомогою допплерографії та допплерометрії кровоплину маткових артерій. Цей спосіб широко використовується для прогнозу виникнення прееклампсії впродовж вагітності, і це вже доведено щодо просівних досліджень ІІ триместру [11,12, 41, 42, 65]. За даними ВООЗ, допплерографія маткових артерій у ІІ триместрі вважається найкращим способом прогнозу можливих ускладнень кінця ІІ — початку ІІІ триместрів у порівнянні з іншими термінами.
Вважається, що причиною поверхневого занурення трофобласту може бути недостатня імунна відповідь материнського організму на трофобласт. Останніми десятиліттями репродуктивна імунологія розвивалась під впливом парадигми «вагітності як Т-хелпер-2-феномену», яку в 1993 році вперше запропонував Т. Wegmann [60]. Суть її полягає в тому, що внаслідок опосередкованого впливу прогестерона через пожвавлення дії прогестерон-індукованого блокуючого фактора (PIBF) в лімфоцитах відбувається перемикання виробництва цитокі нів з Т-х1 на Т-х2 тип [10, 52, 53], а останній забезпечує стан «материнської толерантності» до плодових антигенів. Іншим механізмом впливу може бути «втручання» трофобласту до виробництва цитокінів [1, 13]. Так, у деяких дослідженнях було показано, що in vitro плацентарні та трофобластичні клітини продукують чинники, які гальмують цитотоксичну активність Т-лімфоцитів [2, 8,19, 44, 46]. Більше того, трофобластичні клітини виробляють цитокіни переважно 2_го типу, що також може певним чином впливати на материнську відповідь [59]. Останнім часом ці погляди переглядаються й уточнюються, увагу дослідників в царині репродуктивної імунології привертає материнсько_плодова система як основна арена подій, а також мПК — як ключові клітини формування фізіологічної вагітності [9]. Кількість циркулюючих ПК в периферійній крові, а також продукція ними IFN-ã суттєво зменшується у вагітних жінок у порівнянні з невагітними [33, 57–59]. Такі зміни щодо кількості та активності ПК також пов'язані з переключенням клітинного типу імунної відповіді на гуморальний [59]. Низка наукових праць підтверджує тезу, що при неплідності, невиношуванні вагітності, загрозі переривання вагітності можуть відмічатися зміни щодо кількості та активності цих клітин. Так, А. Beer і співавтори [5] показали, що в популяції жінок зі штучними вагітностями, у яких рівень периферійних ПК перевищував 18%, народження живих дітей не спостерігалось, а у пацієнток із спонтанними абортами Т-лімфоцити і ПК виявляли ембріотоксичність in vitro [40].
Проте, незважаючи на безсумнівно велику роль імунної системи у становленні і збереженні вагітності, чимало аспектів в цій сфері залишаються нез'ясованими. Так, наразі незрозуміло, на яких етапах феномен перемикання виробництва цитокінів починає відігравати ключову роль і які імунні клітини задіяні у цьому процесі. Також існує багато суперечностей щодо ролі периферійних ПК у вагітних, незрозуміло, яке їх співвідношення і чи взагалі існує взаємозв'язок між периферійними і матковими ПК [9].
Мета дослідження — визначити особливості периферійного імунного статусу вагітних жінок з високим опором кровоплину в маткових артеріях.
Матеріал і методи дослідження
Обстежена 101 вагітна після застосування допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ). Жінкам під час поєднаних просівних досліджень у І триместрі (термін вагітності — від 11 тиж. 0 днів до 13 тиж. 6 днів), крім оцінки особистих ризиків хромосомних аномалій, здійснювались імунограма, допплерографія і допплерометрія кровоплину в обох маткових артеріях. Середній вік жінок становив 32,2±2,7 років. Первинна неплідність в анамнезі була зареєстрована у 46 жінок, вторинна — у 55.
Усі обстежені були розподілені на групи: із ознаками високого опору кровоплину в маткових артеріях (группа ВОК) та зі звичайними (низькими) показниками (группа НОК). Із числа обстежених жінок 51 вагітна з ознаками високого опору кровоплину в маткових артеріях у ІІ триместрі пройшли планове УЗД в нашій клініці в термінах 20–21 тиждень, а також їм проводилася допплерографія і допплерометрія обох маткових артерій. За результатами цього дослідження були сформовані додаткові групи: 15 жінок, у яких зберігались ознаки високого опору кровоплину (ВОК/20) та 36 пацієнток, у яких цих ознак вже не спостерігалося (НОК/20).
Пологи вже відбулись у 47 жінок із числа учасниць дослідження, у яких вдалося відстежити перебіг вагітності. Із них у 6 відмічалися такі ускладнення: прееклампсія — 3 випадки, гіпертензія вагітності — 1, затримка внутрішньоутробного розвитку — 2 (при цьому в 1 пацієнтки були наявні обидва ускладнення — затримка внутрішньоутробного розвитку плода і прееклампсія), відшарування посліду — 1. Такі жінки були виділені в окрему групу з ускладненим перебігом вагітності (ГУ). У 26 жінок вагітність перебігала нормально, пологи відбулися у терміні вагітності 37–40 тижнів (25 — через кесарів розтин, 1 — фізіоло гічні пологи природним шляхом), діти народились живі та в доброму стані. Ці жінки склали групу порівняння (ГП). У 15 жінок спостерігались незначні відхилення під час вагітності, серед яких переважали випадки передчасного відходження навколоплідних вод та загроза переривання вагітності. Такі пацієнтки в подальшому не бралися до уваги.
УЗД із використанням 2- і 3-вимірних режимів сканування, режимів кольорової та спектральної допплерографії, допплерометрії проводилось через передню стінку живота ультразвуковим приладом експертного класу із застосуванням багаточастотного датчика. Ознакою високого опору матковому кровоплину вважалась наявність ранніх діастоличних виїмок (РДВ) на допплерографічному спектрі обох маткових артерій (рис. 3).
Забір крові для імунологічного дослідження проводився з ліктьової вени натщесерце у ранковий час (8.00–12.00 год). Класи та підкласи лімфоцитів периферійної крові виділялись за допомогою проточної цитометрії. Визначались: рівні Т_хелперів (CD3+, CD4+), T_cупресорів (CD3+, CD4+), T-регуляторних лімфоцитів (CD4+, CD25-високий, CD127_низький), B_клітини (CD19+, CD5+), ПК (СCD56+, CD3-), виділення на CD4+- T-лімфоцитах хемокінів CXCR3, CCR4+, внутрішньоклітинна продукція цитокінів IFN-g, IL-4, TNF, IL-10 в CD4+-клітинах, виділення на CD8 T_клітинах та ПК CD69 і HLA DR. Також in vitro вивчалась цитотоксичність ПК.
Результати досліджень та їх обговорення
У ході дослідження було виявлено, що більшість показників, а саме кількість Т-хелперів (CD3+, CD4+), T=cупресорів (CD3+, CD4+), T-регуляторних лімфоцитів (CD4+, CD25-високий, CD127-низький) і В-клітин (CD19+, CD5+) достовірно не відрізнялись в представлених групах. Абсолютна кількість ПК (CD56+, CD3-) та цитолітична активність ПК in vitro в групах вагітних із високим та низьким опором кровоплину в маткових артеріях у терміні вагітності 11–13 та 20–21 тижнів представлені в табл. 1.
Як видно із даних табл. 1, відмічається достовірна різниця абсолютної кількості ПК та їх цитолітичної активності in vitro між групою з РДВ в 11–13 тижнів гестації та групою без РДВ, а також у терміні вагітності 20–21 тиждень між групою з високим опором кровоплину в маткових артеріях та групою з низьким опором. При порівнянні показників у вагітних з ВОК в І триместрі, ВОК в терміні вагітності 20–21 тиждень і у тих, хто в І триместрі мали ознаки ВОК, а в терміні 20–21 тиждень — ні, було виявлено, що абсолютна кількість ПК та їх цитолітична активність в групі із збереженням ВОК були вищими, хоча статистичної значимості ці відмінності не досягли.
Виходячи з даних табл. 2, у пацієнток із ВОК спостерігалося підвищення активації цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD69+, CD8+) і Т_хелперів (CD69+, CD4+), а також активація продукції внутрішньоклітинних цитокінів IL-4 і IL-10 Т-лімфоцитами/Т-хелперами, а також цитотоксичності ПК у порівнянні з ГП. При порівнянні груп із ускладненнями (ГУ) та з фізіологічним перебігом вагітності (ГП) відмічалося достовірне збільшення показника цитолітичної активності ПК. Динаміка показників у пацієнток із групп з РДВ у терміні вагітності 11–13 тижнів та із групи ВОК — у 20–21 тижні (ВОК та ВОК/20), а також у жінок, у яких відмічалися ускладнення (ГУ), свідчила про те, що ступінь активації цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD69+, CD8+) і Т-хелперів (CD69+, CD4+) у цей період зменшувалася, а активність ПК — збільшувалася.
Отримані нами дані свідчать про те, що ПК периферійної крові відіграють важливу роль в механізмах розвитку вагітності. Сьогодні не викликає сумнівів, що мПК мають вирішальне значення при імплантації та плацентації. У 90-х роках минулого століття з'явилося багато наукових праць, де описуються порушення кількості, фенотипу і функції мПК у зразках ендометрія (а саме, у відпадній оболонці), отриманих після викиднів. Але ці результати досить важко тлумачити, враховуючи наявність вторинних змін у цих тканинах [20, 31, 34, 37, 56, 57]. Проте, дослідження популяцій лейкоцитів, виділених із ендометрія невагітних жінок після звичних викиднів (більше 3-х випадків) нез'ясовної етиології, показали збільшення співвідношень клітин CD56dimCD16+ до CD56brightCD16+ внаслідок зменшення кількості останніх [30]. Подібні зміни спостерігалися також у пацієнтів із неплідністю та невдалими імплантаціями після ДРТ [16]. І хоча останнім часом існує чимало доказів того, що мПК і ПК периферійної крові є різними популяціями клітин, схоже, що циркулюючі ПК можуть бути джерелом постачання мПК. Залучення ПК із крові до тканин відбувається під впливом хемоаттрактантів та адгезивних молекул [18]. Ендометріальні клітини виділяють чимало хемокінів, що належать до сімейств CC, CXC, CX3C, які можуть впливати на ПК периферійної крові. Так, ендометріальні епітеліальні та стромальні клітини виділяють хемокіни CCL4/MIP-1â, CCL5/Rantes, CCL7/MCP-3, CCL19/ELC, CCL21/SLC, CXCL9/Mig та CXCL10/IP-10, що належать до сімейств CC та CXC; їх рівні коливаються впродовж менструального циклу, досягаючи найвищої концентрації у секреторну фазу [21, 27, 28]. Серед цих хемокінів в найбільшій кількості виявляється CX3CL1/Fractalkine, який вважається основним хемоаттрактантом для ПК. Імуногістохімічні дослідження показали, що CX3CL1/Fractalkine, як правило, виявляють у залозистому епітелії, децидуалізованих стромальних та ендотеліальних клітинах, а його найбільша кількість спостерігається в секреторній фазі менструального циклу та при ранній вагітності, і за часом це збігається з найвищою концентрацією мПК в ендометрії [47]. Імуногістохімічними дослідженнями та гібрідизацією in_situ було доведено, що трофобласт І триместру вагітності також виділяє хемокіни, які діють на ПК. Більше того, навіть культура трофобластичних клітин in vitro здатна самостійно виділяти хемокіни CXCL12/SDF-1 та CCL3/MIP1-á [14, 61]. Також доведено, що такі хемокіни, як CXCL9/Mig, CXCL10/IP-10 та CXCL12/SDF-1 або CCL4/MIP-1â, а також та CCL3/MIP-1á in vitro можуть пришвидшувати хемотаксис ПК периферійної крові [14, 28]. Крім того, виявлено, що хемокіни CXCL12/SDF-1, CX3CL1/Fractalkine та CXCL10/IP_10 можуть примушувати ПК периферійної крові у І триместрі вагітності проходити крізь культури ендотеліальних та стромальних децидуальних клітин [47].
Адгезивні молекули також відіграють важливу роль у залученні лейкоцитів із крові до тканин: обидва типи молекул (селектини та інтеґрини) приймають участь у процесах зв'язування та пересування лейкоцитів вздовж ендотелія судин, а медіаторами злипання та подальшого проникнення їх до позасудинних тканин, здебільшого, є інтегрини [29, 51].
Периферійні ПК виділяють L-селектин (CD62L) — молекули, що задіяні у початковому злипанні лейкоцитів [32, 55]. L-селектин в найбільшій кількості виділяється підгрупою периферійних ПК CD56-високий порівняно до інших лейкоцитів, включаючи ПК CD56-низький. Таким чином, ПК CD56_високий мають переваги у зв'язуванні фізіологічних лігандів із L-селектином порівняно до популяції ПК CD56-низький, тому їм легше вийти за межі судин [15]. Останніми дослідженнями було показано, що виділення ПК CD56-високий L-селектину у жінок репродуктивного віку не змінюється впродовж менструального циклу, але рівень лігандів L-selectin-CSPG-2 на ендотеліальних клітинах ендометрія в секреторній фазі менструального циклу є вищим за рівень лігандів у проліферативній фазі [63]. ПК виділяють також інші селектинові ліганди: сіалілстадієспецифічний ембріональний антиген-1 (sialyl stage-specific embryonic antigen-1), sialyl-Lewіs (sLe) — ліганд, PSGL-1 (P-selectin glycoprotein ligand-1), які зв'язуються з E- і P-селектинами [35, 39, 50, 62], а ці два типи селектинів (E- та P-selectins) виділяються в базальній відпадаючій оболонці [6].
ПК виділяють також цілий арсенал інтегринів â1-, â2-та â7_родин. Серед представників родини â1 периферійні ПК виділяють інтегрини á5â1 і á4â1, які є рецепторами фібронектину та судинно_клітинно_адгезивних молекул-1 (vascular cell adhesion molecule-1, VCAM-1), інтегрини á6-â1, які є рецепторами ламініну [17]. При активації ПК виділення інтегринів родини â1 змінюється: підвищується рівень á1â1 та á2â1-інтегринів, але зменшується продукція таких á6â1 [32, 33]. Також доведено, що визначальна роль у контролі адгезії та міграції неактивованих або активованих ПК IL-2 крізь ендотеліальні клітини належить взаємодії інтегринів á4â1 та адгезивних молекул VCAM-1 [3]. Така взаємодія á4â1 і VCAM-1 необхідна як для пересування ПК вздовж ендотеліальних клітин, так і для щільного злипання ПК з останніми [49].
При певній формі поєднання у ланцюзі інтегринів á4â7 утворюється рецептор до адгезивних молекул-1 судинно-слизового адрессину (mucosal addressin cell adhesion molecule-1; MAdCAM-1), які також залучаються у процес злипання з клітинами ендотелія [39, 55]. ПК виділяють обидва типи інтегринів (á4â7 та á4â1) [45], які легко зв'язуються з адгезивними молекулами VCAM-1, але погано — з адгезивними молекулами слизово-судинного адрессину MAdCAM-1. Очевидно, що співвідношення кількості MAdCAM-1 та VCAM-1 і є фактором впливу на процес залучення різних підкласів ПК з крові до тканин. Ендометріальні ендотеліальні клітини в проліферативній фазі менструального циклу не виділяють адгезивні молекули VCAM-1, які з'являються в проміжку між середньою та пізньою частинами секреторної фази, що свідчить про залучення механізму взаємодії á4â1 із VCAM-1 під час злипання ПК з ендометріальними ендотеліальними клітинами у імплантаційному періоді [43]. ПК також виділяють всі види інтегринів родини â2 (CD11a-d/CD18), які регулюють клітинно-клітинні взаємодії. Так, CD11a/CD18, який ще має назву LFA-1 (leukocyte functionassociated antigen 1), є рецептором міжклітинних адгезивних молекул ICAM-1, 2 і 3, а останні являються медіаторами злипання ПК та клітин-мішеней так само, як і процесів зв'язування та проходження через ендотеліальні клітини [3]. Виділення ПК інтегринів різного типу з родини â2 визначають вибірковість функцій таких клітин. Так, концентрація LFA-1 вища за CD56-низький у порівнянні з клітинами CD56-високий, áMâ2 (CD11b/CD18) інтегрини виділяються всіма периферійними ПК, а інтегрини áХâ2 (CD11c/CD18) — лише половиною циркулюючих ПК [15, 55]. ПК, активовані цитокінами IL-2 або IL-12, призводять до збільшення концентрації LFA-1 та зменшення такої CD11b і CD11c [4, 32].
Клітинні елементи ендометрія виділяють різну кількість різних лігандів до інтегринів родини â2. Так, ICAM-1 постійно виділяється судинним ендотелієм всієї відпадаючої оболонки впродовж всього менструального циклу, а ICAM-2 — тільки її поверхневою частиною і в невеликій кількості [6, 54].
Таким чином, можна зробити припущення, що хемокіни, які виробляються трофобластом та ендометріальними клітинами, контролюють процес залучення ПК із крові, а роздільне виділення ендометрієм адгезивних молекул забезпечує накопичення у відпадній оболонці окремих підгруп ПК із числа циркулюючих в крові. Теоретично у випадках, коли в периферійній крові наявний дисбаланс кількості та активності ПК та їх підгруп, процес залучення і накопичення потрібних фракцій цих клітин в ендометрії може бути зміненим, що спричиняє відповідне порушення в механізмах управління інвазією трофобласту, а це, в свою чергу, призводить до уповільнення або зміни процесів перебудови спіральних судин відпадаючої оболонки.
Отримані в ході дослідження результати можуть свідчити про те, що у пацієнтів із високим опором кровоплину в маткових артеріях існують певні порушення звичайної поведінки ПК, а саме: підвищується вміст цих клітин в крові та збільшується їх цитолітична активність. Враховуючи те, що ПК периферійної крові є джерелом їх накопичення в ендометрії, такі передіснуючі особливості імунного статусу пацієнток призводять до порушення активності і кількості мПК на плодово-материнській межі. Причому, тепер важко сказати, які саме зміни можуть спостерігатись в ендометрії. Можна припустити, що при цьому порушуються процеси відбору, переміщення та накопичення необхідних на етапах імплантації фракцій мПК, а це провокує зниження швидкості інвазії та перебудови судинного русла відпадної оболонки. На такі порушення плацентарно-маткового кровообігу імунна система відповідає посиленням компенсаторних механізмів вагітності (посилення Тх-імунної відповіді 2-го типу). Якщо в подальшому організм не справлятиметься з утвореним хворобливим станом, може відбутися злам цих компенсаторних механізмів, що призведе до розвитку ускладнень перебігу вагітності через запуск ланцюгових побічних хворобливих змін: загальних (це є шляхом до розвитку прееклампсії), місцевих (що відбивається на функції посліду і призводить до затримки розвитку плода, до передчасного переривання вагітності) чи поєднаних (що призводять до прееклампсії або передчасного переривання вагітності за одночасної затримки розвитку плода).
Висновки
1. У вагітних з високим опором кровоплину в маткових артеріях відзначається зростання кількості ПК (CD56+, CD16+), а також підвищена їх активність, що може призводити до порушень переміщення та накопичення цих клітин у відпадній оболонці навколо плодового міхура.
2. Підвищення активності цитотоксичних Т-лімфоцитів (CD69+, CD8+) і Т-хелперів (CD69+, CD4+), а також активізація продукції внутрішньоклітинних цитокінів IL-4 і IL-10 Т-лімфоцитами/Т-хелперами є компенсаторною реакцією захисту вагітності на невідповідний матково-плацентарний кровообіг.
3. У переважної кількості пацієнток задіяні механізми компенсаторних реакцій для захисту вагітності, які призводять до нормалізації материнсько-плодового кровоплину внаслідок відповідних компенсаторних морфологічних змін в маткових судинах або в структурі посліду.
4. В разі зламу взаємодії клітинних та гуморальних складових компенсаторних механізмів нормалізації материнсько-плодового кровоплину не відбувається, що негативно відбивається на перебігу вагітності або на стані плода.
ЛИТЕРАТУРА
1. Aarli A., Kristoffersen E.K., Jensen T.S. et al. Suppressive effect on lymphoproliferation in vitro by soluble annexin II released from isolated placental membranes // Am. J. Reprod. Immunol. — 1997. — V. 38. — P. 313—319.
2. Agarwal R., Loganath A., Roy A.C. et al. Effect of T_helper 1 cytokines on secretion of T_helper 2 cytokines by term trophoblast cells in culture // Gynecol. Endocrinol. — 2000. — V. 14. — P. 305—310.
3. Allavena P., Paganin C., Martin_Padura I. et al. Molecules and structures involved in the adhesion of natural killer cells to vascular endothelium // Journal of Experimental Medicine. — 1991. — V. 173. — P. 439—448.
4. Allavena P., Paganin C., Zhou D. et al. Interleukin-12 is chemotactic for natural killer cells and stimulates their interaction with vascular endotheli_ um // Blood. — 1994. — V. 84. — P. 2261—2268.
5. Beer A.E., Kwak J.Y., Ruiz J.E. Immunophenotypic profiles of peripheral blood lymphocytes in women with recurrent pregnancy losses and in infertile women with multiple failed in vitro fertilization cycles // Am. J. Reprod. Immunol. — 1996. — V. 35, № 4. — P. 376—382.
6. Burrows T.D., King A., Loke Y.W. Expression of adhesion molecules by endovascular trophoblast and decidual endothelial cells: implications for vascular invasion during implantation // Placenta. — 1994. — V. 15. — P. 21—33.
7. Burton G.J., Jauniaux E., Watson A.L. Maternal arterial connections to the placental intervillous space during the first trimester of human pregnancy: the Boyd Collection revisited // Am. J. Obstet. Gynecol. — 1999. — V. 181. — P. 718—724.
8. Chaouat G., Cayol V., Mairovitz V. et al. Localization of the Th2 cytokines IL_3, IL_4, IL_10 at the fetomaternal interface during human and murine pregnancy and lack of requirement for Fas/Fas ligand interaction for a successful allogeneic pregnancy // Am. J. Reprod. Immunol. — 1999. — V. 42. — P. 1—13.
9. Chaouat G. Symposium: Current knowledge on NK cells, pregnancy and pre_eclampsia/ Introduction // RBM on Line. — 2008. — V. 16, № 2. — Р. 170—172.
10. Check J.H., Arwitz M., Gross J. et al. Evidence that the expression of progesterone_induced blocking factor by maternal T_lymphocytes is posi_ tively correlated with conception // Am. J. Reprod. Immunol. — 1997. —
V. 38. — P. 6—8.
11. Crispi F., Dominguez C., Llurba E. et al. Placental angiogenic growth factors and uterine artery Doppler findings for characterization of different subsets in preeclampsia and in isolated intrauterine growth restriction // Am. J. Obstet Gynecol. — 2006. — V. 195. — P. 201—207.
12. Crispi F., Llurba E., Dominguez C. et al. Predictive value of angiogenic factors and uterine artery Doppler for early- versus late-onset pre-eclampsia and intrauterine growth restriction // Ultrasound Obstet. Gynecol. — 2008. — V. 30. — P. 303—309.
13. Djian V., Menu E., Thibault G. et al. Immunoactive products of placenta. V. Immunoregulatory properties of a low molecular weight compound obtained from human placental cultures // Am. J. Reprod. Immunol. —1996. — V. 36. — P. 11—24.
14. Drake P.M., Gunn M.D., Charo I.F. et al. Human placental cytotrophoblasts attract monocytes and CD56bright natural killer cells via the actions of monocyte inflammatory protein 1alpha // Journal of Experimental Medicine. — 2001. — V. 193. — P. 1199—1212.
15. Frey M., Packianathan N.B., Fehniger T.A. et al. Differential expression and function of L_selectin on CD56bright and CD56dim natural killer cell subsets // Journal of Immunology. — 1998. — V. 161. — P. 400—408.
16. Fukui A., Fujii S., Yamaguchi E. et al. Natural killer cell subpopulations and cytotoxicity for infertile patients undergoing in vitro fertilization // Am. J. Reprod. Immunol. — 1999. — V. 41. — P. 413—422.
17. Gismondi A., Morrone S., Humphries M.J. et al. Human natural killer cells express VLA_4 and VLA_5, which mediate their adhesion to fibronectin // Journal of Immunology. — 1991. — V. 146. — P. 384—392.
Ключові слова: вагітність, допологова діагностика, просівні дослідження І триместру, допплерографія, імунограма, маткові артерії, імунологія, природні кілери.
:
.
:
http://old.medexpert.org.ua/modules/myarticles/article_storyid_166.html
:
.
.
|
