Вступ

   Сьогодні не викликає сумнівів той факт, що перебіг пухлинного процесу залежить від численних патогенетичних механізмів, які сприяють прогресії або інгібіції злоякісного росту. З поміж останніх ангіогенез слід розглядати як невід'ємну ланку туморогенезу, оскільки судинна мережа є трофічною складовою новоутворення, що забезпечує життєздатність останнього і таким чином — пухлинну прогресію, процеси рецидивування та метастазування [20].

   Ангіогенез — це універсальний процес розвитку судин в тканинах різного генезу. У нормальних клітинах останній пов'язаний лише з ембріогенезом, репаративними, регенераторними, запальними процесами і т. п. [5]. При патологічних станах ангіогенез супроводжує ріст солідних та гематологічних пухлин, ревматоїдні й аутоімунні захворювання, діабет, псоріаз, атеросклероз, ендометріоз тощо [3, 9, 10]. Неоангіогенез представляє собою процесс формування нових мікросудин на основі існуючої судинної сітки у тканині пухлини.

  Ще J. Folkman — фундатор теорії ангіогенезу — розрізняв в прогресії пухлинного росту аваскулярну та васкулярну фази [7]. Пухлина в аваскулярній фазі знаходиться у «дрімотному стані», який може тривати необмежений час, без клінічної симптоматики та відповідає карциномі in situ. Перехід у васкулярну фазу ангіогенезу індукується гіпоксією, яка запускає цілий ряд каскадних реакцій, що модулюють рівень експресії гіпоксія-залежних транскрипційних факторів (гіпоксія-індуцибельний фактор та ін.), мутації генів-супресорів пухлинного росту. Все це сприяє синтезу проангіогенних цитокінів (фактор росту ендотеліальних судин, фактор росту фібробластів, тромбоцитарний фактор росту та ін.), що стимулюють проліферацію ендотеліальних клітин і, як наслідок, прогресування пухлинної хвороби.

   Ключовим регулятором неоангіогенезу визнано фактор росту ендотеліоцитів судин — ФРЕС (фактор судинної проникності) [6].

   Явище циркуляції ангіогенних факторів, зокрема, фактора росту ендотеліальних судин (vascular endothelial growth factor — VEGF), є цікавим з точки зору його біологічного та патофізіологічного значення та інтригуючим щодо ідентифікації останнього з метою подальшого використання отриманої інформації для діагностики злоякісного процессу та прогнозування перебігу захворювання. А за умови кореляції цього фактора з агресивністю злоякісного процесу та метастазуванням, логічним виглядає пошук шляхів контролю над ангіогенезом, що, в свою чергу, може бути підґрунтям для патогенетичних методів лікування онкологічних хворих [2, 11, 21].

   Пошук засобів впливу на неоангіогенез пухлинної тканини в клінічних дослідженнях став предметом серйозного обговорювання тільки в останні роки [13]. Активно вивчаються та створюються нові препарати з антиангіогенними властивостями, котрі дадуть змогу перевести пухлинний процес із погано прогнозованого та практично неконтрольованого у хронічну, терапевтично передбачувану хворобу.

   У світовій літературі активно обговорюється питання ролі сигнальних шляхів VEGF при розвитку таких пухлин, як рак молочної залози та саркоми м'яких тканин [4, 14, 15, 19]. Клінічні дослідження показують, що неоангіогенез карцином молочної залози може бути новим прогностичним маркером, що дозволяє передбачити перебіг захворювання та оцінити відповідь на проведене лікування [8, 12, 17]. Встановлено, що ФРЕС є незалежним фактором прогнозу у хворих на рак стравоходу, шийки матки IB стадії, нейробластому [1]; даний маркер корелює із поганим прогнозом у хворих на рак яєчника, простати [16, 18].

   Усе вищезазначене свідчить про інтерес дослідників до проблеми неоваскуляризації пухлин, здатної висвітлити нові шляхи патогенетичної терапії, поглибити уявлення про продукцію циркулюючих факторів ангіогенезу, обґрунтувати використання показника VEGF в якості діагностичного і прогностичного маркера при онкологічних захворюваннях.

   Метою роботи було дослідження експресії ФРЕС у хворих на саркому молочної залози (СМЗ) та виявлення можливих взаємозв'язків між основними клініко-морфологічними характеристиками.

Матеріал і методи дослідження

   У ході дослідження був зроблений ретроспективний аналіз даних клінічного спостереження за 54 хворими на СМЗ, які лікувались у медичних закладах онкологічного профіля протягом 1983–2003 рр. У дослідження було залучено матеріали, відібрані із чотирьох областей України (Київська, Тернопільська, Житомирська, Чернігівська). Згідно плану дослідження був проведений підбір парафінових блоків видалених пухлин ретроспективного матеріалу. Морфолологічне дослідження пухлин молочної залози проводилось загальноприйнятим методом (забарвлення препаратів гематоксилін-еозином, світлооптична мікроскопія), імуногістохімічне дослідження експресії молекулярного маркера із використанням моноклональних антитіл проводили на парафінових зрізах тканини пухлини згідно інструкції. Підрахунок рівня експресії ФРЕС у зразках СМЗ проводили без попереднього співставлення із будь-якими клінічними та експериментальними параметрами. Опрацьовано історії хвороб, амбулаторні картки, матеріали Канцер-реєстру.

В В  Статистична РѕР±СЂРѕР±РєР° отриманих даних здійснювалася Р·Р° РґРѕРїРѕРјРѕРіРѕСЋ РєРѕРјРї'ютерної програми В«Statistica 6.0В»; визначали критерій РЎС‚'юдента t, критерій F, коефіцієнт відповідності ÷2, коефіцієнт кореляції Спірмена r, оцінку виживаності Р·Р° методом Каплана–Мейєра та логарифмічно-рангового критерія, Р° також пропорційних регресійних моделей СЂРёР·РёРєСѓ РљРѕРєСЃР°, РЅР° РѕСЃРЅРѕРІС– СЏРєРёС… визначалася величина РІС–РґРЅРѕСЃРЅРѕС— імовірності p.

Результати досліджень та їх обговорення

   У ході наукової роботи визначення рівня експресії VEGF було проведено у 54 хворих на СМЗ. Середній вік пацієнток становив 57,3±2,1 років, із них 40 (75%) перебували у віковому діапазоні 43–77 років, мінімальний вік становив 19 років, а максимальний — 83. За результатами проведеного обстеження усім жінкам було верифіковано різні гістологічні типи м'якотканинних сарком молочної залози (табл.).



   Після імуногістохімічної візуалізації експресії VEGF з'ясувалось, що її рівень не є однорідним. Зокрема, процентне співвідношення клітин, які експресують VEGF, до загального об'єму клітин пухлини у 20 полях зору коливалось від 0 до 60% цитоплазми пухлинних клітин.

   Усіх обстежених жінок було розподілено на 2 групи в залежності від присутньої (ПЕ) чи відсутньої експресії (ВЕ) ФРЕС. До групи пацієнток із ВЕ було зараховано пацієнток, у яких рівень експресії VEGF був меншим 20%, до групи із ПЕ — жінок, у яких рівень експресії був більшим або рівним 20% цитоплазми пухлинних клітин.



   Також був проведений пошук кореляційного зв'язку між експресією VEGF та основними параметрами, що характеризують злоякісний процес. Була виявлена статистично достовірна кореляція зі ступенем диференціювання новоутворення (r=0,49; p=0,011). Як видно із рис. 1, рівень експресії VEGF прямопропорційно збільшується із зростанням злоякісності процесу. Так, низькодиференційовані СМЗ частіше супроводжуються експресуванням VEGF у порівнянні з високодиференційованими, що характеризуються відсутністю експресії даного маркера. Не знайдено кореляцій з такими традиційними прогностичними показниками, як діаметр пухлини (r=0,27; p=0,064), ураження регіонарних лімфатичних вузлів (r=-0,17; p=0,25), поширеність процесу (r=0,21; p=0,14), а також не прослідковано зв'язку експресії даного маркеру з потенціалом пухлини щодо рецидивування (r=-0,1; p=0,44) чи метастазування (r=0,2; p=0,15).

   Проведено аналіз інтенсивності експресії даного маркеру при різних гістологічних типах СМЗ з метою оцінки активності ангіогенезу в останніх. Для репрезентативності вибірки було відібрано групи хворих із гістологічними типами пухлин, які зустрічаються найчастіше (ангіосаркоми, фібросаркоми, ліпосаркоми, ангіолейоміосаркоми молочної залози).

   Порівняння варіативних рядів кількості мікросудин при різних гістологічних типах СМЗ показало, що інтенсивність експресії VEGF є найнижчою у зразках тканин ангіолейоміосарком у порівнянні із ліпо- та фібросаркомами. Низьким виявився рівень експресії ангіосарком, ліпосаркоми характеризуються вірогідно найвищим рівнем експресії VEGF тканини пухлин, ніж інші порівнювані гістологічні варіанти, а фібросаркоми посідають проміжне місце (рис. 2).



   Цікавими виявилися результати дослідження ангіогенезу стосовно медикаментозної стійкості, щодо якої був виявлений достовірний позитивний зв'язок між експресією маркерів VEGF та Р-глікопротеїном — одним із найактивніших транспортних білків, що кодується геном множинної медикаментозної стійкості та сприяє виведенню
токсичних продуктів з клітини, в тому числі ліків (r=0,69; p<0,001). Як видно із рис. 3, їхні величини збільшуються у прямопропорційній прогресії. Останнє може бути свідченням того, що хіміорезистентність пухлини зростає із збільшенням експресії VEGF.

   Для визначення прогностичної цінності експресії VEGF у хворих на СМЗ був здійснений порівняльний аналіз показників 1-, 3- і 5-річної виживаності, а також загальної тривалості життя пацієнтів із різним ступенем експресії VEGF тканини пухлин.

    Аналіз отриманих результатів показав статистично достовірну негативну кореляцію між виживаємістю досліджуваної когорти хворих та рівнем експресії VEGF тканини первинної пухлини (r=-0,34; p=0,014). Високі показники експресії ФРЕС супроводжуються більш низьким рівнем виживаності і навпаки. Так, медіана загальної виживаності пацієнтів, де була відсутня експресія даного маркера становить 34 міс., а в групі пацієнтів, де відмічалася експресія ФРЕС він реєструвався на рівні 20 міс. (рис. 4).



   Згідно проведених спостережень, 1-річна виживаність хворих на СМЗ із ВЕ пухлини була на 17% вищою, ніж у групі з ПЕ VEGF, 3_річна — на 11%, 5_річна — на 8% відповідно (рис. 5).



   Таким чином, впевнено можна стверджувати, що існує тісний взаємозв'язок між експресією VEGF в пухлинній тканині та виживаністю хворих на СМЗ.

   Зважаючи на існування достовірно негативної кореляції між рівнем експресії VEGF та загальною виживаністю пацієнтів, авторами був застосований метод багатопоказникового аналізу (пропорційні регресійні моделі ризику Кокса) з метою виявлення потенційної можливості використання даного показника в якості незалежного прогностичного маркеру. Проведений аналіз не підтвердив даного припущення (t=0,22; р=0,82). Проте з огляду на статистично достовірний зв'язок останнього із загальною виживаністю пацієнтів на СМЗ даний маркер слід розглядати додатковим параметром в комплексному прогнозуванні перебігу захворювання.

Р’РёСЃРЅРѕРІРєРё

1. СМЗ характеризуються неоднорідністю експресії ФРЕС, що є основою до розподілу хворих на групи із відсутньою або присутньою експресією для наступної характеристики ангіогенез_асоційованих параметрів СМЗ.
2. Експресія маркера VEGF найвища при низькому ступені диференціації пухлинної тканини порівняно із такою при високому ступені диференціації.
3. Інтенсивність експресії VEGF є найнижчою у зразках тканин ангіолейоміосарком у порівнянні з ліпосаркомами та фібросаркомами. Низьким виявився рівень експресії ангіосарком, ліпосаркоми характеризуються вірогідно найвищим рівнем експресії VEGF тканини пухлини, ніж інші порівнювані гістологічні варіанти, а фібросаркоми займають проміжне становище.
4. Зростання експресії VEGF супроводжується достовірним підвищенням експресії P-глікопротеїну та навпаки.
5. Виживаність хворих на СМЗ залежить від інтенсивності експресії VEGF і є достовірно вищою за умови відсутньої експресії даного маркера в тканині пухлин.
6. Методом багатопоказникового аналізу (пропорційні моделі ризику Кокса) продемонстровано, що фактор росту ендотеліальних судин не може бути незалежним щодо прогнозу виживаності хворих на СМЗ, проте даний маркер слід розглядати як додатковий параметр для комплексного прогнозування перебігу захворювання.


ЛІТЕРАТУРА

1. Новак О.Є., Лісняк І.О., Чехун В.Ф. Ангіогенез у розвитку злоякісних пухлин: теоретичні і практичні аспекти // Онкологія. — 2002. — Т. 4, № 4. — С. 244–251.
2. Brekken R., Li C., Kumar S. Strategies for vascular targeting in tumors // Int. J. Cancer. — 2002. — V. 100. — P. 123–130.
3. Carmeliet P. Angiogenesis in health and disease // Nature Medicie. — 2003. — № 9. — P. 653–660.
4. Correlation of vascular endothelial growth factor content with recurrences, survival and first relapse site in primary node-positive breast carcinoma alter adjuvant treatment / Linderholm B., Grankvisi K., Wilking N. et al. // J. Clin. Oncol. — 2000. — V. 18. — P. 1423–1431.
5. Ferrara N., Alitalo K. Clinical applications of angiogenic growth factors and their inhibitors // Nat. Med. — 1999. — № 5. — P. 1359–1364.
6. Ferrara N., Gerber H., Le Couter J. The biology of VEGF and its receptors // Nat. Med. — 2003. — V. 9. — P. 669–676.
7. Folkman J. Tumor angiogenesis: therapeutic implications // N. Engl. J. Med. — 1971. — V. 285. — P. 1182–1186.
8. Gasparini G. Clinical significance of determination of surrogate markers of angiogenesis in breast cancer // Crit. Rev. Oncol. Hematol. — 2001. — V. 37. — P. 97–114.
9. Griffioen A., Molema G. Angiogenesis: potentials for pharmacologic intervention in the treatment of cancer, cardiovascular diseases, and chronic inflammation // Pharmacological reviews. — 2000. — V. 52, № 2. — P. 237–268.
10. Klasa R.J., List A.F., Cheson B.D. Rational approaches to design of therapeutics targeting molecular markers // Hematology. — 2001. — P. 443 462.

Ключові слова: ангіогенез, фоктор росту ендотеліальних судин, саркоми молочної залози.
Ключевые слова: ангиогенез, фактор роста эндотелия сосудов, саркома молочной железы.
Key words: angiogenesis, vascular endothelial growth factor, breast sarcoma.









Реклама:
книги купить медицина, английский
английский язык Оксфорд учебники для детей и взрослых
А.А.Тимофеев стоматология медицинские книги
билеты на автобус в Европу
Новости транспорта и статьи





Реклама:
верстка, макетирование, дизайн книг
Мания – интересные новости со всего мира
строительство и ремонт, недвижимость
Туризм, путешествия и отдых
Бездепозитные покер бонусы | кадровое делопроизводство Москва | только у нас интернет магазин для новорожденных со скидками | Сегодня купить справку | Пройдите обучение курсы маникюра и наращивания ногтей - лучшее предложение