Лікування гострого герпетичного стоматиту в дітей із застосуванням антигомотоксичних препаратів

: 2009/6/19 | : Современная стоматология

Л.О. Хоменко, О.Ф. Кононович, О.М. Мозгова


Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця


Резюме. У ході дослідження вивчали ефективність антигомотоксичних препаратів «Енгістол», «Лімфоміозот» і «Мукоза композитум» при лікуванні герпетичної інфекції слизової оболонки порожнини рота в дітей. Усього обстежено 86 дітей у віці 2–11 років. Усі діти були поділені на три підгрупи за тяжкістю клінічного перебігу. До контрольної групи ввійшли 38 дітей, які отримували стандартну терапію. До основної групи – 48 дітей, які при легкому та средньотяжкому ступені клінічного перебігу отримували монотерапію антигомотоксичними препаратами (n = 34). При важкому ступені тяжкості клінічного перебігу (n = 14) додатково до ацикловіру отримували антигомотоксичні препарати. Показано, що застосування Енгістолу, Лімфоміозоту та Мукози композитум у складі комплексної терапії підвищує ефективність стандартної терапії, попереджує розвиток рецидивів, дозволяє скоротити терміни лікування та знизити дози прийому ацикловіру, зменшує інтоксикацію, зумовлену алопатичними препаратами. Профіль безпечності АГТП був високим, небажаних алергійних реакцій, побічних явищ не спостерігали.
Ключові слова: слизова оболонка порожнини рота, вірус простого герпесу, діти, ПЛР, антигомотоксичні препарати.

Однією з актуальніших проблем сучасної дитячої стоматології є лікування герпетичної інфекції порожнини рота, причиною розвитку якої є вірус простого герпесу (ВПГ). Він належить до родини альфа-герпесвірусів, для яких характерними є короткий цикл репродукції, висока тропність до клітин епітелію, виражена цитопатична дія та здатність до рецидування.

Установлено, що 60 % дітей 5-річного віку інфіковано вірусом простого герпесу, а у 15 років – 90 [1]. 80 % дітей у віці від 6-ти місяців до 3-х років хворіють на гострий герпетичний стоматит, у 12,5 % дітей інфекція переходить у рецидивуючу форму [2, 3, 4, 5, 6, 7].

Тенденція зросту захворюваності, клінічні прояви якої характеризуються вираженістю запальної реакції слизової оболонки порожнини рота, інтоксикацією, торпідністю до терапії, свідчить про недосконалість методів лікування, особливо рецидивуючої форми [8, 9, 10, 11, 12, 13].

В останнє десятиліття з’явилась низка нових ефективних протигерпетичних (нуклеозидних) препаратів (ацикловір, валацикловір, фамцикловір, ганцикловір). Найбільш широко застосовують ацикловір, як при монотерапії, так і в комплексі з інтерферонами та інтерфероногенами, що сприяє пригніченню реплікації вірусів [14, 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24]. Однак у результаті клінічних спостережень була виявлена проблема медикаментозної резистентності вірусів до ацикловіру [24]. Найчастіше розвиток резистентності до препарату пов’язаний з мутаціями в гені вірусної тимідинкінази, що призводить до втрати функціонально активного ферменту. У цих випадках перший етап фосфорелювання нуклеозидів у інфікованих клітинах стає неможливим.

Резистентні штами найчастіше спостерігаються у хворих із різними імунодефіцитними станами, що й веде до появи генерації резистентних штамів [25, 26, 27].

Крім того, ацикловір не попереджає перехід герпесвірусної інфекції в латентний стан з можливістю наступних рецидивів.

Є спостереження, які свідчать про високу токсичність ацикловіру та його аналогів, особливо при тривалих курсах лікування. При їх пероральному прийомі можливі нудота, блювота, діарея, головний біль, алергічні шкіряні реакції, підвищена втомлюваність. Можливі збільшення кількості сечовини, креатинину та білірубіну в сироватці крові, збільшення активності ферментів печінки, лейкопенія та тромбоцитопенія [28, 29].

Дані літератури свідчать, що жодний з багаточисленних противірусних препаратів не гарантує швидкого клінічного ефекту. Необхідно проводити тривале протирецидивне лікування повторними курсами [2, 11].

Одним із перспективних напрямів є використання комплексних атигомотоксичних препаратів (АГТП) фірми «Heel» («Біологіше Хайльміттель Хеель ГмбХ»).

Механізм дії АГТП багатогранний та реалізується на субмолекулярному, молекулярному, субклітинному рівнях і ґрунтується на активації неспецифічних чинників захисту організму, окремих органів і систем, у тому числі на системі лімфоїдної тканини, що асоціюється зі слизовою оболонкою (MALT система).

Препарати містять надто малі дози потенційованих речовин, що виключає негативні дії, не викликають побічних ефектів, притаманних традиційним противірусним препаратам, алергічних реакцій, практично не мають вікових протипоказань. Ефективність та якість АГТП відповідають сучасним стандартам GMP і GCP [30, 31].

Завдяки добрій стерпності, безпеці й сумісності з алопатичними препаратами антигомотоксичні препарати знайшли широке застосування в усіх розділах сучасної медицини, включаючи і педіатрію, для лікування та профілактики інфекційних захворювань як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з іншими медикаментозними та немедикаментозними методами [32, 33].

Антигомотоксичні препарати пропонуються для найширшого використання у практиці сучасної педіатрії [34, 35, 36, 37, 38].

У літературі ми не знайшли повідомлень про ефективність застосування антигомотоксичних препаратів при лікуванні гострого герпетичного стоматиту залежно від ступеня тяжкості клінічного перебігу, про тривалість лікування та результати у віддаленому періоді. Тому, ураховуючи необхідність подальшого пошуку сучасних схем лікування герпесвірусної інфекції порожнини рота в дітей, ми звернули увагу на антигомотоксичну терапію, яка базується на принципах, розроблених доктором Г.Г. Рекевегом (Німеччина) і дає можливість у лікувальній практиці активізувати співвідношення між користю й ризиком застосування [30, 39].

Ми зупинились на комплексних прапаратах «Лімфоміозот», «Енгістол» і «Мукоза композитум».


МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОССЛІДЖЕННЯ

Під нашим спостереженням у дитячому відділенні стоматологічної поліклініки НМУ знаходились 86 дітей у віці 2–11 років з діагнозом гострий герпетичний стоматит (ГГС). Усіх пацієнтів рандомізованим методом поділили на дві групи: контрольну групу склали 38 дітей, які лікувались у поліклініках за місцем проживання традиційними алопатичними препаратами – антисептиками (стоматидин, гівалекс, лісобакт), застосовували кератопластичні препарати (каратолін, аєвіт, метиленовий синій), а при важкому перебігу діти отримували Герпевір (таблетки та мазь), а іноді антибіотики (амфотеріцин та ін).

До основної групи увійшли 48 дітей, з них 13 дітей з легким ступенем клінічного перебігу, 21 дитина із середньотяжким перебігом і 14 дітей з важким перебігом захворювання. Усі діти основної групи послідовно отримували антигомотоксичні препарати Енгістол (таблетки або «питні ампули» сублінгвально), Лімфоміозот (розчин у краплях сублінгвально) та Мукоза композитум («питні ампули») у краплях у вікових дозах, а також аерозольне зрошування ектерицидом (табл.) [35]. При важкому ступені тяжкості клінічного перебігу окрім антигомотоксичних препаратів призначали місцево 3 % мазь «Герпевір», а при гіпертермії 39°С і вище – Вібуркол (ректальні свічки) кожні 30 хвилин до отримання ефекту.



У перший день відвідування препарати «Енгістол» і «Лімфоміозот» у вікових дозах призначали за схемою ініціюючої (короткострокової) терапії кожні 15 хвилин протягом перших двох годин: Енгістол до повного розсмоктування; Лімфоміозот діти 2–3-х років утримували в порожнині рота до однієї хвилини, а діти старшого віку – до трьох хвилин. Далі ці препарати діти приймали три рази на день до повної епітелізації елементів ураження. З метою лікування катарального гінгівіту й лімфаденіту Енгістол і Лімфоміозот рекомендували приймати ще сім днів дітям з легким і два тижні із середньотяжким і тяжким клінічним перебігом герпетичної інфекції. Мукозу композитум призначали від першого дня відвідування до клінічного одужання 3–4 рази на день.

Дітям віком 2–3-х років 1/2 таблетки Енгістолу або 1/2 «питної ампули» сублінгвально три рази на день через 15 хвилин після прийому їжі; Лімфоміозот – 3–4 краплі за 15 хвилин до прийому їжі й Мукозу композитум – 3–4 краплі сублінгвально за 30 хвилин до прийому їжі. Діти віком від 4-х до 6-ти років приймали препарати «Енгістол» – 3\4 таблетки три рази на день через 15 хвилин після прийому їжі; «Лімфоміозот» – 5–7 крапель за 15 хвилин до прийому їжі й «Мукозу композитум» 5–7 крапель за 30 хвилин до прийому їжі. Пацієнтам 7–11-ти років призначали Енгістол по одній таблетці три рази на день через 15 хвилин після прийому їжі; Лімфоміозот – 10–12 крапель три рази на день за 15 хвилин до прийому їжі, Мукозу композитум по 10–12 крапель 3–4 рази на день за 30 хвилин до прийому їжі.

Ефективність лікування оцінювали за розробленим нами індексом редукції основних клінічних симптомів ГГС (епітелізація ерозій, гінгівіт, лімфаденіт). Він визначався у відсотках за формулою:



Ступінь тяжкості гострого катарального гінгівіту визначали до та після лікування за допомогою папілярно-маргінально-альвеолярного індексу (РМА) [40].

З метою діагностики та моніторингу ефективності застосування комплексних антигомотоксичних препаратів використовувався молекулярно-біологічний метод дослідження [41].

Реплікативну активність вірусу простого герпесу визначали шляхом виявлення фрагментів ДНК вірусу в ротовій рідині методом полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР). За допомогою ПЛР визначали кількість ДНК вірусу простого герпесу з метою визначення рівня вірусної активності. Використовувались набори «Амплісенс-200 HSV-430» фірми «Біоком», Росія.

Лабораторні дослідження проводились у лабораторії молекулярної біології НДІ нейрохірургії АМНУ імені акад. А.П. Ромоданова.

При аналізі результатів дослідження були використані методи варіаційної статистики: розрахунок середніх величин, середніх помилок показників, оцінка достовірності розбіжностей серед досліджуваних груп. Розрахунки проводилися за допомогою спеціальних програм статистичного аналізу (STATISTICA, Excel). Достовірність відмінностей С3 за непараметричним критерієм «U» Вілкоксона-Манна-Уітні [42, 43].

Гігієнічний стан порожнини рота оцінювали за допомогою індексу Федорова-Володкіної (1971) за 5-бальною системою в дітей з тимчасовим прикусом і Green-Vermillion (1964) у дітей зі змінним і постійним прикусами [44].


РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Діти з гострим герпетичним стоматитом різного ступеня тяжкості клінічного перебігу звертались до нас у поліклініку на 4–5-й день від початку захворювання, тобто в період розпалу захворювання.

Використання антигомотоксичних препаратів у якості монотерапії при легкому й середньому ступені тяжкості клінічного перебігу дозволило істотно скоротити редукцію симптомів захворювання та тривалість лікування.

Так, у дітей основної групи при легкій формі клінічного перебігу вже на другу добу значно покращилося самопочуття, нормалізувалась температура тіла, зменшилась болісність слизової оболонки порожнини рота. Значно скоротились терміни епітелізації ерозій – до 3,3±0,14 доби проти 5,5±0,17 у групі контролю (р < 0,01). Був діагностований гострий катаральний гінгівіт середнього ступеня тяжкості – індекс РМА складав у середньому 25,6±0,018 % проти 25,8±0,019 у контрольній. Уже на другу добу від початку лікування спостерігали значне зменшення болісності, набряклості та кровоточивості слизової оболонки ясен в основній групі (індекс РМА склав 8,96±0,005 % проти 12,7±0,012 у групі контролю (p < 0,05).

Ознаки запалення ясен на четверту добу були відсутні в основній групі, у той час як у групі контролю індекс РМА на сьому добу дорівнював 0,85±0,0029 (p < 0,05).

У середньому тривалість лікування гінгівіту складала 4,5±0,14 доби в основній групі проти 7,3±0,19 у групі контролю (p < 0,01). Регіонарні лімфатичні вузли ставали рухомими, м’якішими та менш болісними при пальпації вже на другу добу і в середньому на 6,1±0,28 добу лікування не пальпувались, у той час як у контрольній групі тривалість перебігу лімфаденіту в середньому складала 9,6±0,22 доби, р < 0,01.

У дітей основної групи із середньотяжким перебігом ГГС уже на 2–3 добу поліпшився загальний стан здоров’я, значно зменшились біль і кровоточивість ясен, нормалізувалась температура тіла. Ерозії в середньому епітелізувались протягом 4,5±0,13 доби проти 7,5±0,22 контрольної групи (p < 0,01). Тривалість гострого катарального гінгівіту склала 7,5±0,13 доби при початковому рівні РМА 46,2±0,01 % проти 12,3±0,26 (p < 0,01) при РМА 47,8±0,01 % відповідно в контрольній групі. Регіонарні лімфовузли на 4–5-й день ставали менш болісними при пальпації і в середньому на 9,21±0,15 день не пальпувались, у дітей контрольної групи лімфовузли не визначались у середньому після закінчення лікування на 14,9±0,26 день (р < 0,01).

При важкому ступені тяжкості клінічного перебігу ГГС ознаки інтоксикації зменшились уже на третю добу від початку терапії. Значно скоротились терміни епітелізації ерозій і складали в середньому 5,8±0,2 доби проти 10,2±0,4 контрольної групи (p < 0,01). Тривалість лікування дифузного гострого катарального гінгівіту в середньому складала 10,2±0,04 доби в основній групі проти 13,3±0,7 % у групі контролю, p < 0,01. Лімфовузли на 12,7±0,21 добу лікування в основній групі не пальпувались, у той час як у групі контролю тривалість перебігу лімфаденіту в середньому склала 15,8±1,1 (p < 0,01).

При лабораторному дослідженні методом полімеразної ланцюгової реакції дітей з легким клінічним перебігом герпетичної інфекції кількість ДНК вірусу в ротовій рідині до лікування складала 1000–10000 част./мл; із середньотяжким клінічним перебігом – 10000–100000 част./мл і з важким клінічним перебігом – 100000 част/мл і більше.

Оцінка елімінаційної ефективності лікування ГГС із використанням антигомотоксичних препаратів проводилась після епітелізації ерозій. За результатами молекулярно-біологічного методу дослідження (ПЛР) установлено, що вірусна ДНК в ротовій рідині пацієнтів з легким ступенем клінічного перебігу була відсутня вже на 3–4 добу від початку лікування, тоді як у контрольній – на 5–6 добу. У 5-ти (35,7 %) із 14-ти пацієнтів контрольної групи протягом року після лікування спостерігалось по 1–2 рецидиви, у той час як в основній групі рецидиви були відсутні.

У 19-ти (91 %) із 21-ї дитини основної групи із середньотяжким клінічним перебігом захворювання ДНК вірусу не визначалось на 4–5-у добу від початку лікування, проте у 2-х (9 %) дітей основної групи та в 4-х (28 %) із 14-ти пацієнтів контрольної активність ДНК зберігалась у кількості 1000–10000 част./мл на 7–8-у добу від початку лікування. В основній групі у 3-х (14 %) дітей основної групи через 9 и 12 місяців спостерігалось по одному рецидиву захворювання, у той час як у контрольній рецидиви були по два рази на рік у 28 % дітей, тобто у два рази частіше.

У пацієнтів основної групи з тяжким клінічним перебігом на п’яту добу від початку лікування ДНК-вірусна активність у ротовій рідині не визначалась у 12 із 14-ти дітей, що складає 85,5 %, у той час як у групі контролю ДНК-вірусна активність зберігалась більш тривалий час і тільки на 10-у добу від початку лікування не визначалась у 6 (60 %) із 10-ти дітей. Таким чином, у 4-х дітей контрольної й у 2-х основної групи ДНК-вірусна активність зберігалась у кількості від 1000 до 10000 част./м, що зумовило необхідність продовження лікування на два тижні після клінічного одужання. У 3-х (21,4 %) із 14-ти дітей основної групи протягом року відзначено по одному рецидиву, у той час як у контрольній у 100 % дітей спостерігалось по 2–3 рецидиви.

Цей факт підтверджує дані інших дослідників про те, що алопатична терапія герпетичної інфекції не попереджає розвиток рецидивів [2, 28].

На рис. представлена редукція основних клінічних симптомів гострого герпетичного стоматиту різного ступеня тяжкості клінічного перебігу.



Редукція тривалості епітелізації ерозій складала від 40 % при легкому й середньому ступені тяжкості до 43,1 % при важкому перебігу. Редукція гінгівіту – від 32,4 % при важкому до 39,2 % при середньому й легкому ступені тяжкості клінічного перебігу та редукція лімфаденіту – від 19,5 % при важкому перебігу до 36,5 та 38,3 % при легкому й середньому ступені тяжкості.

Таким чином, ефективність лікування герпетичної інфекції слизової оболонки порожнини рота при використанні антигомотоксичних препаратів «Енгістол», «Лімфоміозот» і «Мукоза композитум» як при монотерапії в дітей з легким і середньотяжким клінічним перебігом, так і в комплексі із циклічними нукліозидами при тяжкому перебігу захворювання очевидна, і це дозволило скоротити терміни лікування легкої форми до 6,1 доби в основній групі проти 9,6 доби у групі контролю; середньо-тяжкої до 9,21 проти 14,9 доби та при важкому перебігу до 12,7 проти 15,8 доби.


ВИСНОВКИ

  1. Застосування антигомотоксичних препаратів «Енгістол», «Лімфоміозот» і «Мукоза композитум» у лікуванні гострого герпетичного стоматиту різного ступеня тяжкості клінічного перебігу дозволило скоротити тривалість лікування: при легкому перебігу в середньому до 6,1 доби проти 9,6 у групі контролю; при середньотяжкому до 9,21 проти 14,9 доби відповідно; при тяжкій формі захворювання – до 12,7 і 15,8 доби відповідно.
  2. Застосування антигомотоксичних препаратів у складі комплексного лікування підвищує ефективність традиційної терапії в середньому на 19,5–43,1 %.
  3. Профіль безпечності АГТП був високим, небажаних алергічних реакцій, побічних явищ не спостерігали.
  4. Ефективність препаратів «Енгістол», «Лімфоміозот» і «Мукоза композитум» у попередженні рецидивів вимагає подальшого вивчення.

ЛІТЕРАТУРА
  1. Покровский В.В., Ермак Т. Н., Беляева В.В., Юрин О.Г. ВИЧ-инфекция: клиника, диагностика и лечение. – 2000. – С. 2–3.
  2. Мельниченко Э.М. Клиника, лечение, прогнозирование и профилактика герпетического стоматита у детей // Здравоохранение Беларуси, 1992. – № 5. – С. 50–54.
  3. Владимирова Е.В. Герпетическая инфекция кожи и слизистых оболочек // Вестник дерматологии. – 1997. – № 2. – С. 45–51.
  4. Крамарєв С.О. Герпетична інфекція у дітей // Педіатрія, акушерство та гінекологія. – 1997. – № 4. – С. 5–8.
  5. Кусельман Л.И., Черданцев Л.П., Соловьева И.Л., Смирнова М.А. Состояние иммунной и эндокринной системы у детей, инфицированных вирусами семейства «герпес» // Педиатрия. – 1996. – № 5. – С. 28–31.
  6. Савичук Н.О. Клініко-патогенетичне обґрунтування хронічної кандидо-герпетичної інфекції порожнини рота у дітей: Автореф. дис. … д-ра мед. наук. – К. – 2001. – 46 с.
  7. Behrman R.E., Vonghan V.C. Nelson Textbook of Pediatrics. – 2000, p. 355–364.
  8. Tateishi K., Toh Y., Mimagawa H., Tashiro H. Detection of herpes simplex virus (HSV) in the saliva from 1000 oral surgery out patients by the polymerase chain reaction (PCR) and virus isolation // I. Oral Patol. Med., 1994. – № 23. – P. 80–84.
  9. Крамарев С.А. Герпесвирусные инфекции у детей // Медицинская газета. – 2003. – № 4. – С. 5–8.
  10. Левончук Е.А. Герпетическая инфекция полости рта // Современная стоматология. – 2005. – № 1. – С. 19–21.
  11. Boon R. Aniviraltreatment from concept to reality // Antiviral Chem. Cehmother.–1997; 8: Suppl. 1: 5–10.
  12. Stantberry L., Cunningham A., Mertz G. Wew developments in the epidemiology, nаtural history and managemtnt of genital herpes. Antiveral Res. – 1999; 42: 1–14.
  13. Sutton D., Taylor I., Bacon T.H. et al. Activity of penciclovir in combination with azidothymidine, ganciclovir, acyclovir, foscarnet and human interferons against herpes simplex virus replication in ceel culture // Antiviral Cyem. Chemother. – 1992; 3: 85–94.
  14. Самгин М.А., Халдин А.А. Фамвир: два подхода к терапии простого герпеса // Вестник дерматологии и венерологии, 2000. – № 3. – С. 40–42.
  15. Федоров С.М., Колиева М.Х. Современные аспекты лечения герпетической инфекции // Вестник дерматологии, 1994. – № 4. – С. 31–33.
  16. Хахалин Л.Н., Абазова Ф.И. Принципы патогенетической противовирусной химиотерапии острых и рецидивирующих герпетических инфекций // Терапевтический архив. – 1995. – № 1. – С. 55–59.
  17. Крамарєв С.О., Савичук Н.О., Палатна Л.О. та ін. Сучасні аспекти терапії рецидивуюючого герпесу щелепно-лицевої ділянки у дітей // Проблемы медицины, 1999. – № 7–8 (11–12). – С. 51–53.
  18. Перцева Т.А., Конопкина Л.И. Интерфероны и их индукторы // Український хіміотерапевтичний журнал, 2001. – № 2. – С. 62–67.
  19. Насевич Н.И., Учайкин В.Ф. // Инфекционные болезни у детей. – М., 1994. – 624 с.
  20. Галегов Г.А., Андронова В.П., Леонтьева Н.А. и соавт. Этиотропная лекарственная трапия вирусных инфекций // Вопросы вирусологии. – 2004. – № 3. – С. 35–40.
  21. Ершов Ф.И. Система интерферона в норме и при патологии. – 1996. – 236 с.
  22. Чернишова Л. И. Подходы к лечению рецидивирующей HSV-инфекции у детей // Перинатологія та педіатрія, 2001. – № 4. – С. 72–75.
  23. Ефимов А.М. Противовирусные препараты // Справочник. – М.: Медицина, 1998. – 102 с.
  24. Хахалин Л.Н., Абазова Ф.И. Ацикловир в лечении острых и рецидивирующих герпесных заболеваний // Клиническая фармакология и терапия. – 1995. – № 4. – С. 78–81.
  25. Кубанова А.А., Зудин А.Б. Герпетическая инфекция: особенности течения, диагностика, проблемы лекарственной резистентности // Вестник дерматологи и венерологии, 2000. – № 3. – С. 10–16.
  26. Frederick A. Pereira herpes simplex: Evolving concepts // I. Am. Acad. L. Dermatol.; 1996, 35: 4: 503–521.
  27. Englund I.A., Zimmerman M.E., Swierkosz E.U. et al. Herpes simplex virus resistant to acyclovir, a study in a tertiary cure centre / Ann. Inter Med., 1990; 112: 416–422.
  28. Вебер В.Р., Мороз Б.Т. Клиническая фармакология для стоматологов. – С.–Петебург, 2003. – С. 352.
  29. Машковский М. Д. Лекарственные средства. – М.: «Новая волна», 2006. – С. 877–897.
  30. Комплексные антигомотоксические препараты / «Каскад-Медикал», научно-информационный отдел. – «Нeel», 2004. – 279 с.
  31. Муляр Л.А. Иммуномодуляция в системе слизистых оболочек // Биологическая терапия. – 2005. – № 3. – С. 7–12.
  32. Вейзер М. Отчет о применении, эффективности и переносимости комплексного препарата «Engistol» (таблетки) // Биологическая терапия. – 1998. – № 3. – С. 41–44.
  33. Харцбергер Г., Вейзер М. Гомеопатическое лечение инфекционных заболеваний различного происхождения – мультицентрическое исследование // Биологическая медицина. – 1998. – № 1. – С. 12.
  34. Волосовец А.П., Кривопустов С.П., Корнейчук О.В. и соавт. Применение препарата «Траумель С» в практике современной неонатологии и педиатрии. Методические рекомендации. – Киев. – 2006. – 28 с.
  35. Антигомотоксическая терапия распространенных заболеваний у детей. Справочное пособие для врачей. Часть 1. Под ред. Кривопустова С.П., Шамугия Б.К. – Киев: Книга Плюс. – 2005. – 139 с.
  36. Антигомотоксическая терапия распространенных заболеваний у детей. Справочное пособие для врачей. Часть 2. Под ред. Кривопустова С.П., Шамугия Б.К. – Киев: Книга Плюс. – 2006. – 245 с.
  37. Тезисы докладов научно-практической конференции «Актуальные вопросы лечения и профилактики различных заболеваний у детей с помощью антигомотоксических препаратов». – Киев, 45 января, 2003.
  38. Волосовець О.П., Кривопустов С.П., Іорданова С.В., Щербинська К.М. Розробка сучасних схем антигомотоксичної терапії тонзілогенних уражень серцево-судинної системи у дітей / Матеріали міжнародного симпозіуму «Можливості корекції функціонально-структурних порушень слизових оболонок організму з використанням АГТП «Лимфоміозот» та «Мукоза композитум». Тези доповідей. 26 березня, 2005, Київ. – 128 с.
  39. Тези доповідей міжнародного симпозіуму «Можливості корекції функціонально-структурних порушень слизових оболонок організму з використанням антигомотоксичних препаратів «Лімфоміозот» та «Мукоза композитум». – Київ, 2005. – 128 с.
  40. Chantel P.A., Vercelino V. The PMA index in the early diagnosis of childhood gingivitis. Clinical-statistical investigation on the frequency of gingivitis in Piedmont // Minerva Stomatol. – 1965. – Jun. 14 (6): 339–43.
  41. Mullis K.B., Falloona F.A. Specific synthesis of DNA in vitro via a polymerase-catalyzed chain reaction // Meth. Enzymol. – 1987. – Vol. 155. – P. 335–350.
  42. Гублер Е.В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов. – М.: Медицина. – 1978. – 296 с.
  43. Гланц С. Медико-биологическая статистика. Пер. с англ. – М.: «Практика». – 1999, 459 с.
  44. Хоменко Л.О., Шматко В.І., Остапко О.І. та ін. Стоматологічна профілактика у дітей. – Київ, 1993. – 190 с.

Резюме. В ходе исследования изучали эффективность антигомотоксических препаратов «Энгистол», «Лимфомиозот» и «Мукоза композитум» в лечении герпетической инфекции слизистой оболочки полости рта у детей. Всего обследовано 86 детей в возрасте 2–11 лет. Все дети были разделены на три подгруппы по тяжести клинического течения. В контрольную группу вошли 38 детей, которые получали стандартную терапию. В основную группу – 48 детей, которые при легкой и среднетяжелой степени клинического течения получали монотерапию антигомотоксическими препаратами (n = 34). При тяжелой степени клинического течения (n = 14) в дополнение к ацикловиру получали антигомотоксические препараты. Показано, что применение Энгистола, Лимфомиозота и Мукозы композитум в составе комплексной терапии повышает эффективность стандартной терапии, предотвращает развитие рецидивов, позволяет  сократить сроки лечения и снизить дозы приема ацикловира, уменьшает интоксикацию, обусловленную аллопатическими препаратами. Профиль безопасности АГТП был высоким, нежелательных аллергических реакций, побочных явлений не наблюдали.
Ключевые слова: слизистая оболочка полости рта, вирус простого герпеса, дети, ПЦР, антигомотоксические препараты.

Summary. Efficiency of antihomotoxic preparations (Engistol, Lymfomiozot and Mucosa compositum) in treatment of herpetic infection of mucous membrane of cavities of mouth of children is studied. In all 86 children are inspected in age 2–11 years. All children were parted on three sub-groups on weight of clinical flow. 38 children, who got standard therapy entered in a control group. In the basic group – 48 of children ninth easy and the medium-weight degrees of clinical flow nave received immunotherapy antihomotoxic preparations (n = 34). At the heavy degree of clinical flow (n = 14) in addition to acyclovir also received antshomotoxic preparations. It is rosined that application of Engistol, Lymfomiozot and Mucosa compositum in composition complex therapy promotes efficiency of standard therapy, prevents development of relapses, allows to reduce the terms of treatment and adopting acyclovir, diminishes intoxication, conditioned allopathic preparations. Safety of receive of AHTP was high. Allergic reactions thrown treatment were not descried.
Key words: mucous of oral cavity, herpes simplex virus, children, PCR, antihomotoxic preparations.







Реклама:
книги интернет магазин медицина, английский
билет автобус Европа
Транспортные новости и статьи
Книги верстка, макетирование, дизайн
интересные новости со всего мира
строительство и ремонт, недвижимость
Смеситель для умывальника купить. Смесители купить рейтинг каталогов .


:
.

:
http://old.medexpert.org.ua/modules/myarticles/article_storyid_268.html

:


.
.