Зміна структури оклюзійної поверхні зубних рядів унаслідок утрати перших постійних молярів

: 2009/6/20 | : Современная стоматология

Г.Є. Захарова


Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця


Резюме. З метою дослідження характеру змін структури оклюзійної поверхні зубних рядів при втраті перших постійних молярів було проведено обстеження 76-ти осіб у віці 18–45 років з відсутністю від одного до чотирьох перших постійних молярів.
Ключові слова: перші постійні моляри, зубощелепні деформації, оклюзійні співвідношення.

Перші постійні моляри відіграють важливу роль у розвитку та функціонуванні зубощелепної системи. З їх прорізування починається формування постійного прикусу, положення перших молярів визначає співвідношення зубних рядів (ключ оклюзії за Енглем) і висоту центральної оклюзії, їх оклюзійна поверхня є направляючою площиною для артикуляційних рухів нижньої щелепи, особливо в період змінного прикусу, шостий зуб є функціональним центром жування. У той же час саме перші моляри серед усіх постійних зубів є найбільш завчасно схильні до каріозного ураження. Згідно з даними диспансерних досліджень останніх років, частота видалення перших молярів у віці 16–20 років складає до 70 % серед інших зубів постійного прикусу. У зв’язку з цим проблема втрати шостих зубів залишається актуальною в сучасній стоматології.

Оскільки відомо, що втрата навіть одного зуба викликає ряд змін у зубощелепній системі, ми поставили перед собою мету дослідити зміни структури оклюзійної поверхні зубних рядів унаслідок видалення різної кількості шостих зубів.

Характер змін структури оклюзійної поверхні зубних рядів оцінювали за такими параметрами:

  • наявність зміни положення зубів поряд з дефектом зубного ряду;
  • деформації оклюзійної поверхні зубних рядів;
  • аномалії будови зубних рядів (порушення їх форми, симетрії, довжини);
  • порушення співвідношення верхнього та нижнього зубних рядів у положенні центральної оклюзії (характер перекриття верхніми зубами нижніх, співпадіння середніх ліній зубних рядів, співвідношення антагоністів);
  • оклюзійні співвідношення зубних рядів у центричній, бокових і передній оклюзіях (характер оклюзійних контактів, наявність і тип супраконтактів);
  • наявність ознак функціонального перевантаження окремих зубів (фасетки передчасного стирання, тріщини, сколи, ерозії емалі, клиноподібні дефекти пришийкової ділянки, локальні запальні процеси в пародонті).
Для цього проводились обстеження порожнини рота, оклюзіографія, вимірювання діагностичних моделей (за методами Нанса, Герлаха, Пона), вивчення оклюзійних співвідношень в артикуляторі, комп’ютерна ортопантомографія щелеп.

У залежності від кількості видалених шостих зубів обстежені були розподілені на чотири групи:
  • перша група – особи з відсутністю одного з перших молярів (23 особи);
  • друга група – особи з відсутністю двох перших молярів (28 осіб); містила три підгрупи:
  • підгрупа А – з видаленням двох шостих зубів на одній щелепі (15 осіб);
  • підгрупа В – з видаленням двох шостих зубів на протилежних щелепах з одного боку (5 осіб);
  • підгрупа С – особи з видаленням двох шостих зубів на різних боках протилежних щелеп (8 осіб);
  • третя група – особи з видаленням трьох перших молярів (13 осіб);
  • четверта група – особи з видаленням чотирьох перших молярів (12 осіб).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Усього було обстежено 76 осіб у віці 18–45 років з відсутністю 1–4-х шостих зубів, раніше не протезованих, із прикусом першого класу за Енглем, без генералізованих форм ураження пародонту.

При проведенні об’єктивного дослідження у групах пацієнтів були отримані такі результати.

Перша група (особи з відсутністю одного з перших молярів, 23)

Виявлено у 57 % випадків дефект зубного ряду на нижній щелепі, у 43 % – на верхній.

При обстеженні порожнини рота у 48 % обстежених (11 осіб) відмічено зміну положення зубів, розташованих поряд із дефектом зубного ряду.

Для нижніх молярів властиві такі типи зміщення, як мезіальний нахил, рідше – корпусне зміщення, для верхніх – мезіальний нахил або зубоальвеолярне подовження, часто в поєднанні з поворотами; для премолярів – корпусне зміщення в поєднанні з ротаціями або дистальні нахили.

Деформація оклюзійної поверхні зубних рядів наявна у 28 % (6 осіб) групи; виявлено 7 випадків зміщення центральної лінії зубного ряду в бік дефекту; у 3-х випадках – глибоке різцеве перекриття в ділянці фронтальних зубів.

У 39 % (9 осіб) групи виявлено фасетки підвищеного стирання на контактуючих поверхнях опірних бугрів премолярів поряд із дефектом зубного ряду; у 46 % (10 осіб) присутні ознаки підвищеного стирання опірних бугрів бічних зубів із протилежної від дефекту сторони, що свідчить про формування однобічного типу жування. 20 % (4 особи) групи мають клиноподібні дефекти ікол і премолярів на боці дефекту зубного ряду. Локалізованих запальних процесів у пародонті не виявлено.

За результатами вимірювання діагностичних моделей, у 17-ти випадках виявлено вкорочення зубного ряду з боку дефекту, величина вкорочення становила від 1 до 6 мм порівняно з довжиною протилежного бічного сегмента (за Герлахом). При вимірюванні довжини зубних рядів за методикою Нанса при порівнянні довжини правої та лівої половини зубного ряду при наявності однобічного дефекту отримано різницю в межах 1–5 мм.

При дослідженні артикуляційно-оклюзійних співвідношень в артикуляторі виявлено, що в осіб з відсутністю одного з перших молярів є тенденція до збільшення площини оклюзійних контактів на премолярах з боку дефекту, при формуванні однобічного типу жування за рахунок стирання опірних поверхонь бічних зубів відбувається зростання площини оклюзійних контактів і на протилежному від дефекту боці щелепи. У 43 % (10) осіб групи виявлено поодинокі центричні супраконтакти на премолярах і молярах біля дефекту зубного ряду, у 9 % (2 особи) – балансуючі супраконтакти на других молярах у бічних оклюзіях.

Висновки для першої групи

При втраті одного шостого зуба на щелепі відбувається одностороннє вкорочення зубного ряду з боку дефекту за рахунок зміщення сусідніх із дефектом зубів. Деформація оклюзійної площини відбувається за рахунок нахилів і висунення зубів у бік дефекту й має вигляд вигину, особливо виражена при втраті нижнього шостого зуба. Наявність фасеток підвищеного стирання на опірних горбиках премолярів перед дефектом, збільшення площини оклюзійних контактів і таких явищ, як тріщини емалі, клиноподібні дефекти, свідчить про те, що вони перебувають у стані функціонального перевантаження і, ймовірно, приймають на себе функцію втраченого шостого зуба. Для однобічної втрати шостого зуба у великій кількості випадків є характерним формування однобічного типу жування на протилежному від дефекту боці щелепи.

Друга група (особи з відсутністю двох шостих зубів; усього 28 осіб)

Розподілена на три підгрупи:

Підгрупа А (видалення двох перших молярів на одній щелепі – 15 осіб), дефекти на нижній щелепі – 73 % (11 осіб), на верхній – 27 % (4 особи).
Підгрупа В (видалення двох перших молярів на одному боці протилежних щелеп – 5 осіб).
Підгрупа С (видалення двох перших молярів на різних боках протилежних щелеп – 8 осіб).

При обстеженні відмічено зміну положення зубів, розташованих поряд із дефектами зубного ряду, у 71 % (20 обстежених) другої групи.

Деформація оклюзійної поверхні зубних рядів наявна у 64 % (18 осіб) другої групи.

Співвідношення зубних рядів у кожній з підгруп має свої характерні особливості:

Підгрупа А – 47 % (7 осіб) – глибоке різцеве перекриття в ділянці фронтальних зубів, у 13 % (2 особи) – глибокий прикус.
Підгрупа В – у 60 % (3 особи) – зміщення центральної лінії в бік дефектів зубних рядів; збільшення глибини фронтального перекриття не виявлено.
Підгрупа С – 63 % (5 осіб) неспівпадіння між центральними лініями верхнього та нижнього зубних рядів, як правило, обидві лінії зміщені відносно косметичної середини обличчя.

Ознаки функціонального перевантаження зубів у пацієнтів із другої групи виявлені у вигляді:
  • надмірного стирання окремих груп зубів – 10 випадків;
  • клиноподібних дефектів ікол і премолярів – 6 випадків;
  • тріщин емалі фронтальних зубів – 3 випадки;
  • хронічного катарального гінгівіту в ділянці зубів, що обмежують дефект, – 4 випадки;
  • хронічного локалізованого пародонтиту початкового ступеня в ділянці нижніх фронтальних зубів – 1 випадок.
Для двобічного видалення молярів на одній щелепі (підгрупа А) властиве надмірне стирання опірних горбиків премолярів і ріжучого краю нижніх фронтальних зубів (у 80 % (12 осіб) і 33 % (5 осіб) підгрупи відповідно). Для відсутності шостих зубів з одного боку на протилежних щелепах (підгрупа В) властиве підвищене стирання премолярів та ікол на боці дефектів і підвищене стирання контактуючих поверхонь бічних зубів протилежного боку при виникненні однобічного типу жування (80 % (4 особи) підгрупи). При видаленні шостих зубів на різних боках протилежних щелеп (підгрупа С) найчастіше виявлялося стирання опірних горбиків премолярів поряд із дефектом зубного ряду, ікол, ріжучого краю нижніх фронтальних зубів (у 88 % (7 осіб) підгрупи).

При вимірюванні діагностичних моделей виявлено, що у 80 % (12 осіб) підгрупи А має місце вкорочення зубного ряду за рахунок зміщення зубів у бік дефекту, у 9-ти з них двостороннє вкорочення з різницею між довжиною правої та лівої половин ряду від 2 до 4 мм (за Нансом) і між довжиною бічних сегментів від 1 до14 мм (за Герлахом), у 3-х – однобічне (величина вкорочення від 2 до 6,5 мм). У 3-х осіб виявлено звуження зубного ряду в ділянці премолярів на величину від 1,5 до 7 мм (за Поном). Для підгруп В та С характерним є вкорочення зубних рядів з боку дефекту; величина вкорочення від 1 до 6 мм порівняно з довжиною протилежного бічного сегмента (за Герлахом). За методикою Нанса при порівнянні довжини правої та лівої половини зубного ряду при наявності однобічного дефекту отримано різницю в межах 1,5–5 мм.

При вивченні артикуляційно-оклюзійних співвідношень в артикуляторі виявлено, що в підгрупах А та С простежується тенденція до збільшення площі оклюзійних контактів на опірних горбиках премолярів, ріжучому краї нижніх і піднебінній поверхні верхніх фронтальних зубів, що свідчить про дистальний зсув нижньої щелепи. У підгрупі В виявлено схильність до формування групової направляючої в положенні бічної оклюзії на боці дефектів унаслідок підвищеного стирання горбиків ікол. Частота виявлення супраконтактів:
  • підгрупа А – центричні – у 80 % (12 осіб), ексцентричні балансуючі – у 33 % (5 осіб);
  • підгрупа В – центричні – у 60 % ( 3 особи), ексцентричних балансуючих не виявлено;
  • підгрупа С – центричні – у 75 % (6 осіб), ексцентричні балансуючі – у 50 % (4 особи).
Висновки для другої групи

Утрата двох шостих зубів на одній щелепі призводить до двобічного вкорочення зубного ряду та формування сідлоподібної форми зубного ряду в ділянці бічних зубів. Збільшення площини оклюзійних контактів і виявлені ознаки функціонального перевантаження на премолярах і фронтальних зубах свідчать про дистальне зміщення нижньої щелепи. У цій підгрупі простежується тенденція до зниження висоти прикусу та збільшення глибини фронтального перекриття за рахунок підвищеного стирання горбиків бічних зубів.

При видаленні двох шостих зубів на одному боці протилежних щелеп виявляють укорочення обох зубних рядів, їх асиметричну форму. Характерним є підвищене стирання премолярів та ікол на боці дефекту, формування групових контактів у бічній оклюзії, також часто виявляється однобічний тип жування.

При перехресній локалізації дефектів на різних щелепах – укорочення зубних рядів у ділянці дефектів, асиметричне співвідношення в центричній оклюзії. Простежується тенденція до збільшення площі оклюзійних контактів на опірних горбиках премолярів, ріжучому краї нижніх і піднебінній поверхні верхніх фронтальних зубів, що свідчить про дистальний зсув нижньої щелепи.



Третя група (особи з відсутністю трьох шостих зубів; 13 осіб)

У 77 % (10 осіб) випадків двобічний дефект зубного ряду локалізований на нижній щелепі, у 23 % (3 особи) – на верхній.

При огляді порожнини рота виявлено зміну положення зубів поряд із дефектами зубного ряду у 100 % обстежених.

Деформація оклюзійної поверхні зубних рядів наявна у 100 % осіб групи.

Співвідношення зубних рядів:

У 46 % (6 випадків) виявлено глибоке різцеве перекриття, у 23 % (3 випадки) – глибокий прикус, у 15 % (2 випадки) – травмуюча форма глибокого прикусу; неспівпадіння серединних ліній верхнього та нижнього зубних рядів відмічено у 77 % (10 осіб) групи.

Ознаки функціонального перевантаження:
  • патологічне стирання опірних горбиків бічних зубів – у 46 % (6 обстежених);
  • патологічне стирання горбиків ікол – у 31 % (4 обстежених);
  • патологічне стирання ріжучого краю нижніх і піднебінної поверхні верхніх фронтальних зубів – у 23 % (3 обстежених);
  • запальні зміни пародонту сусідніх із дефектами зубів – у 15 % (2 випадки) у вигляді хронічного катарального гінгівіту, у 15 % (2 випадки) – у вигляді хронічного локалізованого пародонтиту початкового та першого ступеня;
  • хронічний локалізований пародонтит у ділянці фронтальних зубів – 15 % (2 випадки) – першого ступеня, 8 % (1 випадок) – другого ступеня;
  • клиноподібні дефекти зубів – 23 % (3 обстежених).
Результати вимірювання діагностичних моделей виявили, що 62 % обстежених мають укорочення та асиметрію обох зубних рядів за рахунок зміщення зубів бічних сегментів: звуження в ділянці премолярів – 39% осіб.

Результати дослідження в артикуляторі: виявляється збільшення площі оклюзійних контактів на опірних горбиках бічних зубів, ріжучому краї нижніх і піднебінній поверхні верхніх фронтальних зубів з утворенням площинних контактів у 85 % (11 осіб) групи виявлено сформований однобічний тип жування в бічній оклюзії на боці, де відсутні і нижній, і верхній перший моляр, у 62 % (8 осіб) виявлено групову направляючу функцію бічних зубів.

Центричні супраконтакти виявлені у 100 %, ексцентричні балансуючі (на других і третіх молярах) – у 54 % (7 осіб), ексцентричні гіпербалансуючі – у 23 % (3 особи) групи, супраконтакти на робочому боці в бічних оклюзіях (ріжучі краї різців) – 62 % (8 осіб).

Висновки для третьої групи

Утрата трьох шостих зубів призводить до формування сідлоподібної форми зубного ряду в ділянці бічних зубів зі зниженням висоти альвеолярного паростка в бічних ділянках і гіпертрофією у фронтальній; укорочення зубних рядів та їх асиметричного співвідношення. Частота виявлення зубощелепних деформацій складає 100 %. Оклюзійні контакти на премолярах і фронтальних зубах мають здебільшого площинний характер і свідчать про функціональне перевантаження цих груп зубів і дистальне зміщення нижньої щелепи. У цій підгрупі характерним є зниження висоти прикусу та збільшення глибини фронтального перекриття за рахунок підвищеного стирання горбиків бічних зубів і виникнення групових контактів у бічних оклюзіях. У 85 % випадків виявлено сформований однобічний тип жування. Висока частота виявлення супраконтактів у центричній оклюзії та в бічних оклюзіях як на робочому боці (у ділянці фронтальних зубів), так і на балансуючому (балансуючі та гіпербалансуючі супраконтакти на молярах).

Четверта група (особи, в яких відсутні всі перші моляри; 12 осіб)

Зміна положення сусідніх із дефектом зубів і деформації оклюзійної поверхні зубних рядів наявні в усіх осіб групи. Для цієї групи властиві сідлоподібні деформації оклюзійної поверхні, зниження висоти центральної оклюзії зі зниженням висоти альвеолярного відростка в бічних ділянках щелеп і гіпертрофією у фронтальній ділянці. У 60 % осіб групи наявне глибоке різцеве перекриття, у 30 % – глибокий прикус, у 10 % – травмуюча форма глибокого прикусу. За результатами вимірювання діагностичних моделей установлено, що у групі з відсутністю всіх шостих молярів 100 % осіб мають вади будови зубних рядів, що виникають як наслідок зміщення бічних зубів і представляють собою вкорочення, звуження, порушення симетрії. У ділянці фронтальних зубів часто мають місце гіпертрофія альвеолярного відростка та зміна положення фронтальної групи зубів у вигляді «віялоподібного» розходження з утворенням діастем і трем.

У результаті дослідження в артикуляторі виявлено підвищене стирання контактуючих поверхонь опірних бугрів, значне збільшення площини оклюзійних контактів, які мають площинний характер, виявляється збільшення площі оклюзійних контактів на ріжучому краї нижніх і піднебінній поверхні верхніх фронтальних зубів з їх значним стиранням, що свідчить про медіальне зміщення нижньої щелепи, зниження висоти опірних бугрів, особливо на нижній щелепі, стирання бугрів ікол, формування групової направляючої функції бічних зубів.

Центричні супраконтакти виявлені у 100 %, ексцентричні балансуючі – у 58 % (7 осіб), ексцентричні гіпербалансуючі – у 33 % (4 особи), ексцентричні в передній оклюзії (на дистальних горбиках других чи третіх молярів) у 17 % (2 особи) групи.

Ознаки функціонального перевантаження бічних зубів (премолярів і молярів) виявлені у вигляді патологічного стирання, клиноподібних дефектів, тріщин емалі, пародонтальних і кісткових кишень у 75 % (9 осіб), у ділянці фронтальних зубів у 33 % (4 особи групи) виявлені локалізований пародонтит I–II ступеня, надмірне стирання, сколи емалі.

Висновки для четвертої групи

Утрата чотирьох шостих зубів призводить до формування тяжких форм зубощелепних деформацій (сідлоподібна форма оклюзійної площини зубних рядів зі звуженням і зниженням висоти в ділянці бічних зубів, гіпертрофією альвеолярного відростка та патологією пародонту у фронтальній ділянці; укорочення зубних рядів та їх асиметричного співвідношення. Частота виявлення зубощелепних деформацій складає 100 %.

Оклюзійні контакти на премолярах і фронтальних зубах мають здебільшого площинний характер, стирання контактуючих поверхонь опірних горбиків і горбиків ікол значне, особливо на нижній щелепі. Формується групова направляюча функція бічних зубів на робочому боці в бічній оклюзії, із супраконтактами на різцях, на протилежному – балансуючі та гіпербалансуючі супраконтакти на молярах.

Значне стирання ріжучого краю нижніх і піднебінної поверхні верхніх фронтальних зубів свідчить про їх функціональне перевантаження й медіальне зміщення нижньої щелепи. У цій групі характерним є зниження висоти прикусу та збільшення глибини фронтального перекриття за рахунок підвищеного стирання горбиків бічних зубів. Висока частота виявлення супраконтактів як у центричній оклюзії, так і в ексцентричних оклюзіях.



ВИСНОВКИ

Для зубних рядів з відсутністю перших молярів характерні зміни положення сусідніх із дефектом зубів: при дефекті на нижній щелепі найчастіше відбуваються медіальні нахили другого, а разом з ним і третього молярів; рідше мають місце корпусні переміщення. Для премолярів характерні комбіновані переміщення – дистальне корпусне зміщення в поєднанні з ротацією, рідше – дистальні та оральні нахили. При цьому на верхній щелепі відбувається зубоальвеолярне висунення зубів навпроти дефекту, унаслідок цього в ділянці дефекту формується сідлоподібна деформація оклюзійної площини. При наявності дефекту на верхній щелепі зміщення зубів поряд із дефектом відбувається у вигляді мезіально-ротаційних нахилів других молярів і дистального або ротаційного зміщення перших і других премолярів; зубоальвеолярне висунення для нижніх, протилежних дефекту зубів – не властиве; деформації оклюзійної площини при локалізації дефекту на верхній щелепі виражені менше, ніж при дефекті на нижній. Для двобічного видалення шостих зубів на нижній щелепі властива ввігнута, «сідлоподібна» форма оклюзійної площини за рахунок зниження висоти бічних зубів у ділянці дефекту та висунення протилежних від дефекту зубів. При давності видалення шостих зубів у кілька років відбувається вкорочення зубного ряду за рахунок зміщення зубів у бік дефекту. При наявності одиничних дефектів, двох дефектів на одному боці різних щелеп, двох перехресних дефектів виникає асиметричне співвідношення зубних рядів у положенні центральної оклюзії. Для відсутності 3–4-х перших молярів є характерним значне зниження висоти прикусу в бічних ділянках через зміщення та стирання бічних зубів, а у фронтальній ділянці відбуваються зростання величини різцевого перекриття та гіпертрофія альвеолярного відростка, часто в поєднанні з протрузійним зміщенням зубів фронтальної групи.

Для втрати перших постійних молярів загальною закономірністю є переміщення функціонального центра жування на премоляри, про що свідчить збільшення площі оклюзійних контактів на їх опірних горбиках. За відсутності одного шостого зуба, двох зубів на одному боці протилежних щелеп або трьох зубів, як правило, формується односторонній тип жування на боці, протилежному дефекту, або там, де збережений один із шостих зубів. У випадках з відсутністю 3–4-х шостих зубів часто відбувається формування групової функції на робочій стороні щелепи за рахунок значного стирання ікол. Характерним також є виявлення супраконтактів як у центричній, так і в ексцентричних оклюзіях. У створенні центричних супраконтактів, як правило, беруть участь нахилені та висунуті моляри в ділянці дефекту. Зі зростанням кількості видалених шостих зубів зростає й частота виявлення балансуючих і гіпербалансуючих контактів у бічних оклюзіях. Для робочого боку щелепи характерними є групова функція бічних зубів і супраконтакти на ріжучих краях фронтальних зубів. При збільшенні кількості видалених перших молярів простежується загальна тенденція до стирання опірних горбиків премолярів, ікол, фронтальних зубів, що свідчать про дистальний зсув нижньої щелепи та перенос основної перековувальної функції на зуби, розташовані перед дефектом. При цьому виявляються ознаки функціонального перевантаження цих зубів у вигляді локальних запальних змін у пародонті, дистрофічних змін твердих тканин (патологічне стирання, клиноподібні дефекти, сколи та тріщини емалі); вираженість цих клінічних проявів зростає прямо пропорційно зростанню кількості видалених перших молярів.


ЛІТЕРАТУРА
  1. Andrews L.A. The six keys to normal occlusion // Am. J. Orthod. – 1972. – Vol. 62. – P. 296–309.
  2. Городова В.В. Спосіб профілактичного лікування включених дефектів зубних рядів у дітей та підлітків // С. стоматология. – 2005. – № 2. – С. 102–103.  
  3. Гусева И.Г., Гусев С.А. Анализ причин удаления постоянных зубов у детей // www.dental.saminfo.ru. – 2005.
  4. Король М.Д. Вторинні деформації зубних рядів. – Полтава, Астрея, 2003. – С. 6–37.
  5. Рожко М.Н., Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія. – Київ, Книга плюс, 2003. – С. 228–229.  
  6. Гаврилов Е.И., Оксман И.М. Ортопедическая стоматология. – М.: Медицина, 2006. – С. 110.  
  7. Ожоган З.Р. Ортопедическое лечение частичного отсутствия зубов съемными мостовидными протезами с периодической временной фиксацией // С. стоматология. – 2001. – № 4. – С. 87–89.
  8. Дорошенко С.И., Триль С.И. Вторичные зубочелюстные деформации у детей, их диагностика // Стоматология: Республ. межвед. сб. – К., 1991. – Вып. 26. – С. 108–112.

Резюме. С целью изучения характера изменения структуры окклюзионной поверхности зубных рядов при утрате первых постоянных моляров было проведено обследование 76-ти человек в возрасте 18–45 лет с удалением от одного до четырех первых моляров.
Ключевые слова: первые постоянные моляры, зубочелюстные деформации, окклюзионные взаимоотношения.

Summary. In order to study changes of the structure of occlusal surface of dentitions in case of first permanent molars loss the examinations of 76 persons in age of 18–45 years with extractions of 1–4 first permanent molars was performed.
Key words: first permanent molars, dental-jaw deformations, occlusal relations.





Реклама:
Книги медицинские купить. Интернет магазин
Билеты на автобус Европа
купить Корнепитатель


:
.

:
http://old.medexpert.org.ua/modules/myarticles/article_storyid_289.html

:


.
.