ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ТЕРАПІЇ ЗАТЯЖНИХ ДІАРЕЙ У ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ

: 2009/10/29 | : Современная педиатрия

О.Г. Шадрін, В.П. Місник, А.Б. Сорокалетова, Т.Л. Марушко, Н.М. Басараба
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України», м. Київ

Резюме. В исследовании оценивалась эффективность длинноцепочечных полиненасыщенных жирных кислот (ДЦ ПНЖК) в лечении 30 детей c затяжной диареей. Показано, что включение в комплексную терапию затяжной диареи ДЦ ПНЖК способствует нормализации жирнокислотного спектра липидов сыворотки крови и оказывает положительное влияние на состояние микрофлоры кишечника.

Резюме. В дослідженні оцінювалася ефективність довголанцюгових поліненасичених жирних кислот (ДЛ ПНЖК) у лікуванні 30 дітей із затяжною діареєю. Показано, що включення у комплексну терапію затяжної діареї ДЛ ПНЖК сприяє нормалізації жирнокислотного спектру ліпідів сироватки крові та чинить позитивний вплив на стан мікрофлори кишечнику.

Summary. In study was aimed at evaluation a clinical efficacy of long chain polyunsaturated fatty acids (LC PUFA) in treatment of 30 children suffering from prolonged diarrhea. It was shown that complex therapy with LC PUFA furthered the tendency to normalization of the level serum fatty acids and in positive influence on intestinal flora characteristics.

Вступ

    В останнє десятиріччя відмічається значне збільшення хронічної гастропатології. В Україні середній показник поширеності гастроентерологічних захворювань серед дітей за період з 1990 р. до 2004 р. зріс майже на 42,2%, а захворюваність за цей період — на 22,6‰.

    Серед гастроентерологічних захворювань все більшу увагу лікарів привертають захворювання, клінічний перебіг яких ускладнений синдром діареї. У педіатрії ця проблема є особливо актуальною у зв'язку із значною поширеністю таких захворювань у дитячому віці, тенденцією до хронізації та частих рецидивів, особливо у дітей раннього віку, внаслідок недостатньої ефективності призначеного лікування та значної частоти формування постінфекційних порушень травлення.
    
    Попри постійне розширення спектра медикаментозних засобів, лікування хронічної діареї досі залишається важкою задачею. Важливою складовою патогенетичної терапії хронічних діарей на всіх етапах захворювання є раціональне харчування, яке визначає активність запальної реакції, особливості імунної відповіді, тривалість та важкість перебігу.
 
   Сьогодні не викликає сумнівів той факт, що ідеальним видом харчування, яке необхідне для збереження здоров'я протягом усього життя людини, є природне вигодовування. Грудне молоко — це не лише ідеально збалансований за своїм хімічним складом продукт, це джерело великої кількості біологічно активних речовин, що є необхідними компонентами фізіологічних або метаболічних систем і відсутність яких веде до порушення функціонування організму.

    Серед есенційних харчових речовин жіночого молока надзвичайне значення має широкий спектр імунних захисних факторів, особливо беручи до уваги особливості імунної системи дітей грудного та раннього віку. Останнім часом стали активно вивчатися компоненти ліпідної фракції грудного молока. На даний час в жирах жіночого молока ідентифіковано понад 150 жирних кислот, у тому числі 42% насичених та приблизно 57% ненасичених жирних кислот обох класів у оптимальному співвідношенні. Встановлено також, що грудне молоко багате на довголанцюгові полі ненасичені жирні кислоти (ДЛ ПНЖК) класів омега-3 (-3) та омега-6 (-6), які забезпечують формування життєво важливих структур (мозку, сітківки очей тощо) в організмі дитини в початковий період її життя. Крім того, встановлено, що жіноче молоко, поряд із есенційними жирними кислотами — лінолевою (-6) та  -ліноленовою (-3) — містить також докозогексаєнову (ДГК) та арахідонову (АК) кислоти у кількості 0,1–1,4% та 0,3–0,6%, відповідно.

    Дослідження останніх років дозволили встановити, що ДЛ ПНЖК класів -6 та -3 є дуже необхідними для нормального росту та фізіологічних функцій усіх тканин.

    Вони виконують в організмі важливі, хоча і різні, біологічні функції. Ці функції пов'язані із здатністю слугувати попередниками широкого спектра біологічно активних речовин — ейкозаноїдів, до числа яких належать простагландини (що здійснюють протизапальну та регенеративну дію у тому місці, де вони синтезуються, тобто локально), простацикліни, тромбоксани, лейкотрієни — посередники та регулятори процесів обміну у тканинах.

    Експериментальними та клінічними дослідженнями доведена гіпохолестеринемічна та атерогенна дія ДЛ ПНЖК, що знайшло підтвердження в епідеміологічних спостереженнях мешканців узбережжя в Японії, Нідерландах та деяких інших країнах. Цей ефект використовується у лікувальних комплексах при гіперліпідеміях, у хворих на гіпертонію, ішемічну хворобу серця, при нефротичному синдромі у дітей. Імуномоделюючі властивості та протизапальний ефект ДЛ ПНЖК -3, що обумовлений зниженням синтезу прозапальних ейкозаноїдів, підвищенням продукції протизапальних ейкозаноїдів, зменшенням вироблення фактора агрегації тромбоцитів, інтерлейкіну-1, фактора некрозу пухлин, обумовило застосовування ДЛ ПНЖК -3 для лікування та профілактики різних запальних захворювань з аутоімунним та/або алергічним компонентом патогенезу, таких як ревматоїдний артрит, хвороба Крона, виразковий коліт, бронхіальна астма, атопічний дерматит. Зважаючи на те, що ПНЖК нормалізують реологічні властивості крові і, як наслідок, покращують кровообіг у слизовій шлунковокишкового тракту, чим сприяють позитивній динаміці репаративних процесів, ДЛ ПНЖК -3 застосовували
при хронічнихерозивно_виразкових ураженнях гастродуоденальної зони у дітей.

   Враховуючи вищенаведене, досить обґрунтованим є припущення важливої ролі ДЛ ПНЖК в патогенезі розвитку запальних процесів в шлунково-кишковому тракті при порушенні мікробіоценозу у дітей першого року життя. Відомо, що ефективність корекції мікроекологічних порушень визначається не тільки активністю лікувальних штамів мікроорганізмів, але і характером патологічного процесу в стінці кишечнику, який обтяжує його перебіг. Особливо стійким є дисбіоз 3–4 ступеня, який супроводжується запально-деструктивними змінами стінки кишечнику та розладами його моторики. Корекція дисбіозу в таких випадках не може обмежуватись корекцією складу мікрофлори, адже тривала запальна реакція в слизовій оболонці кишечнику набуває неконтрольованого характеру, зокрема у зв'язку з наявністю в організмі переважно арахідонової кислоти. ДЛ ПНЖК
-3 (ейкозопентаєнова та докозогексаєнова), заміщуючи арахідонову кислоту та змагаючись з нею в процесах метаболізму, можуть суттєво зменшувати біологічну активність медіаторів запалення.

   Таким чином, достатнє надходження ДЛ ПНЖК -3 є важливою умовою збереження та підтримки здоров'я дітей. Проте, за результатами епідеміологічних досліджень останніх десятиріч, відсоток дітей, які вигодовуються молоком матері, невпинно знижується. Водночас більшість сумішей для штучного вигодовування дітей, як здорових доношених, так і недоношених, традиційно містять лише есенційні жирні кислоти і дуже незначну кількість ДЛ ПНЖК.

     Враховуючи дані літератури щодо протизапальної та імуномоделюючої дії ДЛ ПНЖК -3, а також отримані нами дані, які свідчать про дисбаланс ПНЖК у сироватці крові дітей раннього віку із затяжним ентероколітом за рахунок зростання частки АК, що стимулює прозапальні ейкозаноїди, досить обґрунтованою є корекція раціонів харчування хворих дітей з метою підвищення їх забезпеченості ДЛ ПНЖК -3.

    Мета роботи: вивчення ефективності застосування риб'ячого жиру (як джерела ДЛ ПНЖК -3) у раціонах харчування дітей раннього віку, хворих на затяжний ентероколіт.

Матеріал і методи дослідження

   Під спостереженням знаходилося 30 дітей віком від 6 до 18 місяців з діагностованою затяжною формою ентероколіту. Верифікація діагнозу проводилася на основі результатів клініко-параклінічного обстеження. Бактеріологічні дослідження випорожнень проводили за методами та вимогами наказу МОЗ СРСР від 22.04.1985 р. №535 та наказу МОЗ України від 01.05.1996 р. №4. Підраховували кількість мікроорганізмів кожного виду окремо. Отримані результати перераховували в десяткові логарифми залежно від кількості мікробних клітин. Аналіз жирнокислотного спектра ліпідів сироватки крові проводили газохроматографічним методом. Усі отримані результати обробляли методами статистики за Стьюдентом.
   
     Контролем слугували обстежені нами здорові діти (n=20) та діти (n=30) із затяжним ентероколітом, що отримували стандартну терапію (дані друкуються).

Результати досліджень та їх обговорення

   Діти, що поступали у відділення, переважно мали важку або середню важкість перебігу патологічного процесу (86,7%). Клінічні симптоми захворювання проявля лися інтоксикаційним синдромом (блідість шкірних покривів, в'ялість, зниження апетиту), токси-ексикозом І–ІІ ступеня у 30% дітей (втрата ваги тіла до 5–6%), гемодинамічними порушеннями («мармуровість» шкірних покривів, акроціаноз, холодні кінцівки). Тривалість синдрому інтоксикації в середньому становила 7,8±0,3 дня.

    Серед інших симптомів привертали увагу ознаки полігіповітамінозу та полімікроелементних порушень у вигляді різних уражень шкіри — сухість у 16 дітей, точечний фолікулярний гіперкератоз у 5 дітей. У 5 дітей відмічені помірні прояви атопічного дерматиту. Супутня респіраторна вірусна інфекція та залізодефіцитна анемія легкого ступеня спостерігалися у 30% хворих. Аналіз показників фізичного розвитку виявив зниження маси тіла у 23,3% дітей (гіпотрофія І ст.)

    Затяжна діарея у вигляді кашкоподібного та напіврідкого характеру випорожнень зеленуватого кольору, із домішками слизу, неперетравленої їжі, кратністю 5–7 разів на добу спостерігалася у всіх дітей. У розширеній копрограмі реєструвалися: стеаторея (27 дітей — 90,0%), креаторея (11 дітей — 36,7%), йодофільна флора (26 дітей — 86,7%).

    Аналіз анамнестичних даних показав, що пацієнти неодноразово зверталися до дільничних лікарів з приводу діареї та отримали у середньому 2,4±1,3 курси пробіотиків із нестійким лікувальним ефектом.

    У вихідному аналізі мікробного пейзажу кишечнику у обстежених дітей виявлені дисбіотичні порушення різного ступеня: дисбактеріоз I ступеня — у 3, II ст. — у 13, III ст. — у 14 дітей. Спектр виділених з кишечнику обстежених дітей мікроорганізмів складався із кількох видів аеробної мікрофлори, а також ешерихій, біфідумбактерій та лактобацил.

    Мікробний пейзаж характеризувався дефіцитом біфідо- і лактобактерій, підвищенням кількості та зміною видового співвідношення умовно-патогенних бактерій. Так, у 6 дітей біфідобактерії були взагалі відсутні, а у решти дітей виявлялися у кількості lg (5,2±0,4) КОE/г, lg (5,5±0,4) КОE/г, відповідно. Загальна кількість кишкової палички у всіх дітей була високою, що відповідає нормі (106–2х108), але 7 дітей мали лактозонегативні кишкові палички.

    Серед умовно_патогенних бактерій найчастіше висівали стафілококи (73,3%), гриби роду Кандида (43,3%), ентерококи виду faecium (40,%) та клебсієли(23,3%). У 23 (76,6%) дітей встановлена асоціація кількох видів мікроорганізмів у різних комбінаціях, переважно: стафілокок, гриби роду Кандида, ентерокок; стафілокок, гриби роду Кандида та клебсієли або протей.

    Кількісна оцінка мікробної флори дозволила встановити у більшості дітей обох груп високу контамінацію кишечнику умовно-патогенними бактеріями у концентраціях, що перевищували нормальні показники: стафілококами, грибами роду Кандида — 5,3–5,4 КУО/g (при нормі — не >3,0 КУО/g), ентерококами виду faecium, клебсієлами — 7,4–8,0 КУО/g (при нормі 0–3,0 КУО/g).

     Таким чином, бактеріологічні дослідження випорожнень обстежених дітей із затяжним перебігом ентероколіту показали, що система міокробіоценозу у них порушена і характеризується зниженням вмісту нормальної мікрофлори та інтенсивним заселенням біотопа умовно-патогенною флорою.

   При дослідженні жирнокислотного спектра сироватки крові виявлено значні зміни його складу, які характеризувалися зменшенням вмісту насичених жирних кислот (НЖК) та збільшенням ненасичених жирних кислот (НеНЖК) за рахунок збільшення у 1,5 разу рівня ПНЖК класу -6 (АК). Відомо, що збільшення АК та її метаболітів супроводжує практично усі запальні процеси. Простагландини серії Е мають виражений вплив на процеси травлення. Так, введення будь-якого із простагландинів у шлункову артерію собак викликає збільшення кровоточу та пригнічення виділення кислоти, а в експериментах in vitro стимулює гладку мускулатуру травного тракту, чим підвищує його рухливу активність. До речі, аналогічну картину ми спостерігаємо у дітей із затяжним ентероколітом.

    Лікування дітей групи спостереження проводили відповідно до загальноприйнятого стандарту: дієтотерапія, селективна деконтамінація з наступною корекцією індигенної мікрофлори пробіотиками, ентеросорбція і ентеропротекція, терапія імунних порушень, корекція моторно-секреторної функції травного тракту, ферменти, вітаміно- та фізіотерапія.

      Крім того, після ліквідації симптомів інтоксикації в комплекс терапії включали риб'ячий жир — 5 мл на добу, з яким діти отримували 1,5 г ДГК та 0,33 г ЕПК. Тривалість застосування продукту складала 3 тижні. Згідно рекомендацій виробника, риб'ячий жир можна застосовувати починаючи від народження. Протипоказань до його вживання практично немає. На тлі лікування у дітей відмічено покращання загального стану вже на 3–4 добу перебування у стаціонарі. У 40% дітей частоти випорожнень ≤4 рази на добу була досягнуто на 4–5 день лікування. Змінювався і характер випорожнень — поступово зникали слиз, домішки неперетравленої їжі, кал набував звичайного жовтого або жовтокоричневого кольору. В розширеній копрограмі зменшилися ступінь стеатореї і креатореї, вміст йодофільної флори. В перші 2 тижні лікування у 90% дітей випорожнення набули оформленого вигляду, і лише у 3-х дітей при виписці калові маси були більш розрідженими при кратності дефекації 1–2 рази на добу.

    У заключних бактеріологічних дослідженнях фекалій дітей 2-ї групи, які протягом 3-х тижнів отримували продукти функціонального харчування, відмічене вірогідне підвищення до нормального рівня популяції біфідо- та лактобактерій у дітей, які мали знижений вихідний рівень цих бактерій. Поряд з цим виявлена чітка позитивна динаміка щодо представників умовно-патогенної мікрофлори — відмічено вірогідне зменшення концентрації стафілокока, грибів роду Кандида та ентеробактерій у фекаліях. Частота виявлення асоціацій умовно-патогенних мікроорганізмів у дітей усіх груп зменшилася удвічі.

    У групі дітей, які отримували лише стандартну терапію, також спостерігалася тенденція до позитивної динаміки вмісту захисної мікрофлори, однак щодо представників умовно-патогенної флори покращання не виявлено.

    Поряд із нормалізацією показників загально клінічних досліджень, у обстежених дітей зберігалися зміни жирно-кислотного спектру ліпідів сироватки крові. Загальний вміст НЖК та НеЖК практично не відрізнявся від рівня здорових дітей, тоді як у дітей групи контролю концентрація НЖК зменшилася, а НеЖК — збільшилася в 1,2 разу порівняно із здоровими дітьми.
   
    Водночас виявлена суттєва динаміка вмісту фракцій ПНЖК у сироватці крові. При збереженні вірогідно підвищеного рівня ПНЖК в групі дітей, які отримували в комплексній терапії риб'ячий жир, вміст АК зменшився і був в 1,8 разу нижчим, ніж в групі контролю (6,2±0,4% та 11,2±0,5% відповідно), хоча і не досягав рівня здорових дітей (2,8±0,3%). Отримані результати можуть непрямосвідчити про більшу стабільність досягнутої ремісії в разі включення до комплексної терапії затяжного ентероколіту риб'ячого жиру (донатора ДЛ ПНЖК класу -3) порівняно із стандартною терапією. Адже зменшення пулу -6 ПНЖК та збільшення відносного вмісту ПНЖК класу -3 призводить до пригнічення синтезу цитокинів, які відіграють ключову роль у розвитку хронічних запальних процесів.

    Таким чином, результати попередніх динамічних досліджень свідчать, що включення до стандартної терапії затяжних ентероколітів риб'ячого жиру позитивно впливає на стан мікробіоценозу кишок — веде до збільшення популяції біфідо- та лактофлори, зменшення ступеня колонізації умовно-патогенних мікроорганізмів, таких як стафілококи, гриби роду Кандида, представники роду ентеробактерій, клебсієли. Вважаємо, що позитивний вплив продукту обумовлений надходженням до організму хворих дітей ДЛ ПНЖК -3, що мають протизапальну та імуномодулюючу дію.

Висновки

1. Введення до комплексу терапії риб'ячого жиру, активними речовинами якого є ДЛ ПНЖК класу -3 (ейкозапентаєнова (С20:5 -3) та докозагексаєнова (С22:6 -3) кислоти) сприяє підвищенню до нормального рівня популяції біфідо- і лактобактерій у дітей, які мали знижений вихідний рівень цих бактерій, позитивній динаміці кількісного і якісного вмісту представників умовнопатогенної мікрофлори (стафілокок, гриби роду Кандида, ентерококи, клебсієли) та зменшенню удвічі частоти виявлення асоціацій умовно-патогенних мікроорганізмів.
2. Нормалізація мікроекології кишечнику при включенні в комплексну терапію затяжного ентероколіту риб'ячого жиру супроводжується наближенням спектра жирних кислот ліпідів сироватки крові до рівня здорових дітей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Воронцов И.М., Фатеева Е. М. Естественное вскармливание детей,его значение и поддержка. — СПб.: Фолиант, 1998. — С. 72–81.
2. Губанова Е.В., Шумейко Н.К., Соколова Ю.Б. Эффективность применения полиненасыщенных жирных кислот класса омега-3 при хронической гастроэнтерологической патологии у детей // Детская гастроэнтерология 2002: Сб. мат. 9)го симп. «Актуальные проблемы абдоминальной патологии у детей». — М., 2002. — С. 271–272.
3. Жирнокислотний склад ліпідів сироватки крові у дітей раннього віку з затяжним ентероколітом / О.Г. Шадрін, Т.С. Брюзгіна, А.Б. Сорокалетова, В.П. Місник (здана до друку).
4. Конь И.Я., Шилина Н.М., Вольфсон С.Б. Омега-3 полиненасыщенные жирне кислоты в профилактике и лечении болезней детей и взрослых // Лечащий врач. — 2006. — №4. — С. 55–59.
5. Лазарева Т.С., Жильцов А.А. Хронические диареи у детей и их диетическая коррекция // Вопр. детской диетол. — 2005. — Т.3, №6. — С. 32–36.
6. Левачев М.М. Значение жира в питании здорового и больного человека // Справ. по диетологии; Под. ред. В.А. Тутельяна, М.А. Самсонова. — М.: Медицина. — С. 25–32.
7. Лукьянова Е.М., Белоусов Ю.В., Денисова М.Ф. Гастроэнтерология детского возраста — проблемы и перспективы // Пробл. мед. науки та освіти. — 2002. — №3. — С. 5–7.
8. Adak G.K., Long S.M., O Brien S.J. Trends in indigenous foodborne disease and deaths // Gut. — 2002. — Vol.51. — P. 832–841.
9. Jump D.B. Біохімія -3 поліненасичених жирних кислот // J. Biol. Chem. — 2002. — Vol.277. — P. 8755–8758.
10. MacLean C.H., Mojica W.A., Morton S.C. et al. Effects of  -3 fatty acids on lipids and glycemic control in type II diabetes and the metabolic syndrome and on inflammatory bowel disease, rheumatoid arthritis, renal disease, systemic lupus erythematosus, and osteoporosis // Evid. Rep. Technol. Assess. (Summ). — 2004. — Vol.89. — P. 1–4.



Ключові слова: дитина, затяжна діарея, довголанцюгові поліненасичені жирні кислоти, лікування
Ключевые слова: ребенок, затяжная диарея, длинноцепочечные полиненасыщенные жирные кислоты, лечение.
Key words: child, prolonged diarrhea, long chain polyunsaturated fatty acids, treatment.






Реклама:
календарь беременности | Просверлить фундаментный блок. | суппорт


:
.

:
http://old.medexpert.org.ua/modules/myarticles/article_storyid_390.html

:


.
.