Роль порушення обміну серотоніну при функціональних розладах системи травлення у підлітків

: 2010/10/26 | : Здоровье женщины

Г.П. Мосієнко
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства і гінекології АМН України», м. Київ

Резюме. З метою визначення ролі нейротрансміттерів при функціональній патології системи травлення визначалися показники вмісту серотоніну у 180 підлітків з гастроезофагеальним рефлюксом, функціональною диспепсією та дисфункцією жовчного міхура. Встановлено
залежність концентрації моноаміну від віку та статі, тяжкості вегетативних розладів, клінічної форми вегетативних дисфункцій та психоемоційного стану хворого.

Резюме. С целью определения роли нейротрансмиттеров при функциональной патологии системы пищеварения определяли показатели содержания серотонина у 180 подростков с гастроэзофагеальным рефлюксом, функциональной диспепсией и дисфункцией желчного
пузыря. Установлена зависимость концентрации моноамина от возраста и пола, тяжести вегетативных расстройств, клинической формы вегетативных дисфункций и психоэмоционального состояния больного.

Summary. The author has studied concentration of the serotonin between 180 adolescents with gastroesophageal reflux, functional dyspepsia and dysfunction of the gall bladder with the goal to determine the role of neurotransmitters in functional disorders of the digestive system. Were established dependence concentration of the monoamine on the age, sex, level of the vegetative disorders, clinical form of the vegetative dysfunction and accentuations of personality in adolescent.

Вступ

   Ворганізмі людини існує спеціалізована нейроендокринна клітинна система, яка продукує біогенні аміни та поліпептидні гормони. За характером функцій біологічно активні речовини поділяють на дві групи — речовини, які виконують конкретні функції (інсулін, глюкагон, АКТГ, мелатонін) і речовини (серотонін, катехоламіни) з багатогранними функціями (Балаболкін М.И., 1998; Темпермен Ф., 1989).

   Відомо, що синтез серотоніну розпочинається у світлих пінеалоцитах епіфіза і контролюється норадренергічними нейронами. Холінергічні парасимпатичні волокна регулюють вихід серотоніну із світлих клітин та його доступність для темних пінеалоцитів, у яких також відбувається норадренергічна модуляція як продукції, так і секреції мелатоніну [3]. Таким чином, епіфіз продукує біологічно активні речовини, які чинять не тільки центральний, але й периферичний вплив [2, 6].

   У стані емоціональної напруги в головному мозку активізуються нейрони, які виділяють серотонін. Серотонін (5-гідрокситриптамін) є одним із відомих моноамінових нейротрансміттерів та гормонів, які забезпечують великий спектр фізіологічних ефектів, в тому числі, вегетативний гомеостаз [1].

   В етіології та патогенезі вегетативних розладів та при патології ЦНС велику роль відіграють порушення нейромедіаторного обміну. Дефіцит моноамінів (норадреналіну, серотоніну) може призвести до порушення синаптичної передачі в нейронах лімбічної системи і викликати депресивні стани у вигляді різноманітних клінічних синдромів [2]. Доведено, що моноамінні нейромедіаторні шляхи мають відношення до проявів емоцій, регуляції температури, настрою, вегетативних реакцій різного типу, а порушення їх обміну може призвести до виникнення психоемоційних розладів. Компенсація дефіциту або надлишку нейромедіаторів спричиняє зниження патологічної симптоматики.

   Серотонінергічні нейрони пов'язані з лімбічною системою, базальними гангліями, корою великих півкуль. Серотонін відіграє важливу роль в регуляції емоційної поведінки, терморегуляції, сну, травлення, бере участь в контролі нейроендокринних систем. Одночасно він може виконувати роль нейромедіатора і нейромодулятора. ЦНС людини містить біля 2% загального пулу серотоніну, причому у чоловіків його значно менше, ніж у жінок [3, 6].

    Мета дослідження — вивчення ролі серотоніну в генезі деяких функціональних розладів органів травної системи у підлітків.

Матеріал і методи дослідження

   Обстежено 180 підлітків (основна група) з функціональними розладами органів травної системи, із них було 84 (46,7%) юнаків та 96 (53,3%) дівчат. У віці 15 років було 58 осіб (32,2%), 16 років — 68 (37,8%), 17–18 років — 54 (30%).

   Усі хворі були детально обстежені клінічно із застосуванням об'єктивних, біохімічних та інструментальних методів дослідження. Концентрацію серотоніну досліджували спектрофотометричним методом в сироватці крові, що бралася натще.

    Основна група поділялась наступним чином: функціональну диспепсію (ФД) було виявлено у 72 (40%) хворих, гастроезофагеальний рефлюкс (ГР) — у 57 (31,7%), дисфункцію жовчного міхура (ДЖМ) — у 51 (20,3%). У всіх підлітків розлади органів травної системи плинули на тлі вегетативних дисфункцій, а саме: вегето-вісцеральна дисфункція (ВВД) відмічалася у 73 (40,6%) пацієнтів, нейроциркуляторна (НЦД) — у 59 (32,8%), вегето-судинна (ВСД) — у 33 (18,3%), пароксизмальна вегетативна недостатність (ПВН) — у 15 (8,3%).

    Також було сформовано 2 групи порівняння: І — 52 підлітки з вегетативними дисфункціями без патології з боку системи травлення, ІІ — 30 практично здорових осіб.

Результати досліджень та їх обговорення

    Аналіз отриманих даних показав, що концентрація серотоніну в плазмі крові у практично здорових підлітків коливалась у межах 576,4–894,3 нмоль/л, середня величина складала 727,4±31,1 нмоль/л. У групі хворих обстежених вміст серотоніну становив 480,2–949,5 нмоль/л (середній показник — 686±12,1 нмоль/л). Слід зазначити, що різниця між середніми показниками вмісту серотоніну в плазмі крові у практично здорових підлітків і хворих з функціональними розладами системи травлення невірогідна (р>0,05), проте у останніх він мав тенденцію до зниження. Відсутність вірогідної різниці показників, імовірно, обумовлена значними межами індивідуальних коливань.

     При детальному аналізі концентрації серотоніну в плазмі крові в окремих групах хворих було виявлено відповідну векторність. Так, у хворих дівчат (96 випадків) середній рівень серотоніну вірогідно перевищував такий у хворих юнаків (84) — 712,4±19,4 і 643,7±22,2 нмоль/л відповідно (р<0,05).

    Порівняльна оцінка вмісту серотоніну залежно від віку обстежених підлітків виявила більш високий рівень нейропептиду у 17–18-річних пацієнтів. Так, у 15-річних хворих середній показник становив 653,2±21,6 нмоль/л, у 17–18річних — 692,7±27,4 нмоль/л (р>0,05). Більш вірогідною була різниця у показниках у юнаків віком 15 років у порівнянні з 17–18-річними — 607,4±26,3 і 678,3±20,4 нмоль/л (р<0,05), подібна закономірність спостерігалася і у здорових юнаків — 628,8±19,7 і 691,4±22,3 нмоль/л (р<0,05). Дещо менша концентрація серотоніну в групах хворих і здорових юнаків віком 15–16 років, на нашу думку, обумовлена гальмівною дією тестостерону, рівень якого в цій віковій групі був значним і коливався в широких індивідуальних межах.



   Показники концентрації серотоніну залежно від клінічної форми функціональних розладів органів травної системи у обстежених підлітків представлені у табл. 1. Результати дослідження показали, що зниження рівня серотоніну в крові хворих відмічалося при всіх клінічних формах функціональних розладів органів травної системи.

    Вірогідне зниження вмісту моноаміну спостерігалося у хворих на ГР (р<0,05) та ФД (р<0,05), а при ДЖМ відмічалася тенденція до зниження концентрації серотоніну в крові. Можливо, значне зниження рівня серотоніну в крові хворих обумовлене зменшенням пулу моноаміну, який cекретується АРUD-системою шлунка і дванадцятипалої кишки. Крім того, висока спорідненість функціональних захворювань органів травної системи й надсегментарних розладів вегетативного гомеостазу, схильність до сімейного характеру розвитку захворювань травного каналу може свідчити про спадковий генез порушень обміну серотоніну.

    Слід зазначити, що у підлітків з вегетативними дисфункціями без функціональних порушень з боку системи травлення (І група порівняння) також було виявлено чітку тенденцію до зниження вмісту моноаміну в крові.

    Протилежна залежність спостерігалась між тяжкістю клінічних проявів вегетативних розладів і рівнем серотоніну в крові у хворих з функціональними розладами системи травлення. Для порівняння були виділені відповідні групи хворих з функціональними порушеннями органів травної системи на тлі вегетативних дисфункцій, але різною сумою оціночних балів: 26–35, 36–50 та 50 балів і більше (табл. 2).



   У хворих з функціональними розладами системи травлення та мінімальними й середньої вираженості проявами вегетативних дисфункцій відмічалося вірогідне зниження середніх показників концентрації серотоніну (р<0,05), при цьому індивідуальні коливання моноаміну в крові у окремих хворих були досить високими. У групі хворих з вегетативними проявами і оцінкою понад 50 балів суттєвої різниці в концентрації серотоніну порівняно з практично здоровими підлітками виявлено не було. На наш погляд, це спричинено тим, що переважно до цієї групи були включені пацієнти (10 осіб) з симпато_адреналовою кризою, перебіг якої був тяжкий і супроводжувався надмірною вегетативною реактивністю (гіперсимпатикотонія) і порівняно високими показниками вмісту серотоніну в крові.

   Кореляційний аналіз щодо залежності між клінічними проявами вегетативних дисфункцій, що оцінювалися у балах, і рівнем серотоніну в плазмі крові свідчить про наявність зворотного зв'язку слабкої вираженості (rxy=_0,31). Слід зазначити, що у групах хворих з сумою 26–35 балів коефіцієнт кореляції становив -0,37, а при сумі балів 36–50 — - 0,48. При цьому в групі хворих з тяжкими проявами вегетативних розладів кореляційний зв'язок втрачався (rxy=0,11), що можна розцінити як ознаку вегетативного дисбалансу.

   У ході дослідження було виявлено залежність між концентрацією серотоніну в плазмі крові та клінічною формою вегетативних дисфункцій, на тлі яких відмічалися функціональні захворювання органів травної системи
(табл. 3).



   Виходячи із даних табл. 3, найбільш низькі показники вмісту серотоніну відмічено у підлітків з функціональними розладами системи травлення на тлі НЦД (р<0,05). У клінічній картині таких хворих, крім диспепсичного та больового абдомінального синдрому, спостерігалися неврологічний синдром та патологічні акцентуації особистості. Вірогідне зниження рівня серотоніну (р<0,05) відмічено також у підлітків з функціональними розладами органів травної системи на тлі ВВД. У цієї групи хворих також наявними були дисфоричний синдром та акцентуації особистості. У хворих на тлі ВСД концентрація серотоніну практично не відрізнялася від такої у здорових осіб.

   Незважаючи на відсутність суттєвих змін в показниках середньої концентрації серотоніну у хворих на тлі ПВН, при детальному аналізі було встановлено відповідну залежність від типу кризи. Так, при симпато-адреналовій кризі у 11 обстежених середній рівень серотоніну становив 749,4±21,1 нмоль/л (р>0,05), а при вагоінсулярній — 612,3±23,3 нмоль/л (р<0,05). Отже, векторність концентрації серотоніну залежить від характеру пароксизмальної
кризи.

    При обстеженні у підлітків з вегетативними дисфункціями без порушень з боку системи травлення (І группа порівняння) було виявлено тенденцію до зниження рівня серотоніну в крові.

    Згідно оціночних таблиць Айзенка, у 180 (71,4%) із 252 хворих з функціональними розладами системи травлення спостерігалися різні типи акцентуації особистості та варіанти емоційного стану: у 76,8% хворих відмічалася екстраверсія, у 23,2% — інтраверсія та амбіверсія. Аналіз вмісту серотоніну в плазмі крові при цих станах показав, що найбільш висока його концентрація спостерігалась у хворих з амбіверсією (750,5±36,6 нмоль/л), дещо меншою вона була при екстраверсії (662,0±35,0 нмоль/л) і найнижчою — при інтроверсії (600,7±29,1 нмоль/л). Слід зазначити, що у 7 хворих з інтроверсією відмічався підвищений ризик виникнення депресії.

    Найбільш низькі показники рівня серотоніну було виявлено у обстежених хворих на тлі психоастенічного типу акцентуації (619,5±54,6 нмоль/л) і дещо підвищений — з гіпертимією (755,2±41,5 нмоль/л). При епілептоїдному та шизоїдному типах вміст серотоніну був приблизно однаковим (дещо нижчим за нормальний). Поряд із цим, у підлітків з проявами депресії концентрація серотоніну була вірогідно нижчою, ніж у практично здорових осіб — 514,2±26,6 і 727,9±31,1 нмоль/л відповідно (р<0,05).

Висновки

1. Концентрація серотоніну залежить від віку та статі підлітка і була більшою у 17–18-річних обстежених дівчат.
2. У обстежених підлітків при ГР та ФД відмічалося вірогідне зниження концентрації серотоніну.
3. Між ступенем тяжкості клінічних проявів вегетативних розладів і рівнем серотоніну в крові існує зворотна залежність.
4. Клінічна форма вегетативної дисфункції залежить від рівня серотоніну в плазмі крові. Вірогідне зниження вмісту моноаміну відмічалося при нейроциркуляторній та вегето-вісцеральній дисфункціях, тобто при домінуванні неврологічного та дисфоричного синдромів.
5. У хворих з проявами депресії рівень серотоніну був вірогідно зниженим, а при наявності акцентуації особистості мав тенденцію до зменшення показників, що слід враховувати при проведенні комплексного патогенетичного лікування функціональних захворювань системи травлення.
6. Порушення обміну серотоніну при функціональних захворюваннях органів травної системи, наявність клінічних симптомів і синдромів різних форм вегетативних дисфункцій і акцентуацій особистості свідчить про провідну роль гіпоталамічних розладів в генезі вищезазначених порушень, що слід враховувати при призначенні лікування таким хворим.

ЛІТЕРАТУРА

1. Иззати-заде К.Ф., Баша А.В., Демчик Н.Д. Нарушения обмена серотонина в патогенезе заболеваний нервной системы // Журн. Неврологии и психиатрии. — 2004. — № 9. — С. 62—70.
2. Каракулов Ю.В., Шутов А.А. Серотонін сироватки крові при головних болях напруги // Клин. медицина. — 2005. — № 6. — С. 55—57.
3. Керол Харт. Секреты серотонина. — Изд-во «Попурри», 1998. — 320 с.
4. Милица Н.Н., Мартыновский Ю.И., Постоленко Н.Д. Исследование серотонина у больных с перфоративной язвой // Хірургія України. — 2002. — № 2. — С. 20—21.
5. Симоненков А.П., Федоров В.Д. Серотонин и его рецепторы в генезе стресса и адаптации // Вестник Рос. АМН. — 2002. — № 8. — С. 9—13.
6. Теппермен Д., Теппермен Х. Физиология обмена веществ и эндокринной системы. — М.: Мир, 1989. — 659 с.

Ключові слова: підлітки, серотонін, функціональні розлади системи травлення, вегетативні дисфункції, акцентуації особистості.
Ключевые слова: подростки, серотонин, функциональные расстройства системы пищеварения, вегетативные дисфункции, акцентуации личности.
Key words: serotonin, adolescents, functional disorders of the digestive system, vegetative dysfunctions, accentuations of personality.




:
.

:
http://old.medexpert.org.ua/modules/myarticles/article_storyid_621.html

:


.
.