Вступ

   Одним з головних чинників виникнення тиреоїдних захворювань вважається недостатнє надходження йоду в організм людини внаслідок його нестачі у воді, ґрунті, продуктах харчування ендемічних регіонів [2,4,6,7,11]. Актуальність проблеми йодного дефіциту для всієї території України було доведено загальнонаціональним дослідженням вживання населенням харчових мікронутрієнтів, що проводилося в 2002 р. Інститутом ендокринології та обміну речовин ім. В.П. Комісаренка АМН України, Інститутом медичної праці АМН України та Дитячим Фондом ООН [3].

   До регіонів максимального ризику розвитку йододефіцитних захворювань (ЙДЗ) більшість дослідників відносять, насамперед, ендемічні території — Львівську, Чернівецьку, Івано-Франківську, Закарпатську, Тернопільську, Рівненську та Волинську області [1,7]. Йодний дефіцит притаманний також областям України, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС (Чернігівська, Київська, Житомирська, Черкаська, Рівненська). Схід України традиційно відносили до низького рівня ендемії, але останнє десятиріччя характеризується тенденцією до зростання поширеності дифузного нетоксичного зобу як серед дорослого, так і дитячого населення Донбасу [9,12].

   Вперше на сході України співробітниками кафедри педіатрії ФПО ЛугДМУ та Луганської обласної дитячої лікарні проведене скринінгове дослідження визначення рівня йодної ендемії в Луганській області. Науково-дослідну роботу проведено в межах державних програм«Діти України» та «Здоров'я нації».

   Метою дослідження було визначення рівня споживання йоду дитячим населенням Луганської області.

Матеріал і методи дослідження

    До дослідження було залучено 1338 дітей та підлітків віком 5–18 років. Усі обстежені були розподілені на групи за рівнем йодурії та зонами мешкання. Для оцінки рівня йодної ендемії в регіоні використовувалися рекомендації, затверджені ВООЗ, дитячим фондом ООН (ЮНІСЕФ) та Міжнародною Радою з контролю за йододефіцитними захворюваннями (МРКЙДЗ, 2001) [4,7,11,14]. Рівень йодної забезпеченості дитячого населення встановлювався за допомогою добової йодурії (за методом Sandell–Kolthoff).

   Об'єм щитоподібної залози (ЩЗ) визначавсяпальпаторно та шляхом ультразвукового сканування апаратами Aloka 500, Aloka SSD%1400 (лінійний датчик із частотою 7,5 мГц). Результати еховолюмометрії порівнювали з нормативами ВООЗ (M. Zimmermann et al., 2001) з урахуванням статі та площі поверхні тіла [4,11]. Обстеження проводилось виїзною бригадою спеціалістів (педіатр, ендокринолог, лікар УЗД) в м. Луганську, містах та районах Луганської області.

Результати досліджень та їх обговорення

   Концентрація йоду в сечі вважається показником, що адекватно відображає його споживання, тому що 80% спожитого з їжею йоду виводиться через нирки. Його визначення у сечі є одним з параметрів оцінки ступеня йодного дефіциту на певних територіях за рекомендаціями ВООЗ/ЮНІСЕФ/ІССІDD [6,7,10,13]. Цей показник є об'єктивним лише для групи обстежених, у яких визначається медіана — середня величина чисельних індивідуаль%них варіацій. Якщо медіана концентрації йоду в сечі перевищує 100 мкг/л, це свідчить про відсутність дефіциту йоду в популяції.



   За даними проведеного дослідження (табл.1), серед дітей Луганської області низький рівень екскреції йоду з сечею (нижче 20 мкг/л) зустрічався рідко — 0,1% (2 випадки серед дітей 7–10 років). У 8,8% випадків були дані за помірний йододефіцит. Більший відсоток (57,3%) випадків вказував на легкий йодний дефіцит, і тільки у 33,8% обстежених визначалось нормальне постачання йоду, з них у 5% дітей екскреція йоду склала більше 200 мкг/л.

   Не було даних за надмірне (йодурія понад 300 мкг/л) надходження йоду в організм обстежених дітей. Медіана йодурії в обстеженій популяції склала 85,8 мкг/л (n=1338), що співвідноситься з легким ступенем йодного дефіциту в регіоні.




   Показники медіани йодурії всіх вікових груп відповідали легкому рівню йодної ендемії (табл.2). Однак найменший показник — 83,3 мкг/л — виявлений в когорті дітей 7–10 років, яка є референтною для оцінки ступеня важкості йододефіциту [7,14]. З віком рівень споживання йоду поступово збільшується з 87,2 мкг/л у дітей 11–13 років, до 98,8 мкг/л у дітей 17–18 років, що можна пояснити змінами гормонального фону у підлітків та особливостями йодної екскреції в цей віковий період.

   Для вивчення особливостей йодної забезпеченості дітей залежно від умов оточуючого середовища територія Луганської області умовно була розподілена на північну частину, куди увійшли переважно сільськогосподарські райони (Троїцький, Новопсковський, Сватівський, Марківський, Міловський та Старобільський), південну частину, де зосередились вугільні шахти (Антрацитівський, Краснодонський, Лутугінський, Свердловський, м. Ровеньки, м. Красний Луч та ін) та центральну частину з розвиненою хімічною промисловістю (мм. Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Рубіжне та ін.) (рис.1). Окремо вивчалась ситуація в м. Луганськ.



   Детальний аналіз показав, що в північних, переважно сільськогосподарських, районах найменше дітей (23,1%) мали йодурію більш 100 мкг/л, тобто нормальну йодну забезпеченість, у 10,6% дітей цієї групи йодурія була в межах 20–49 мкг/л, що характерно для йододефіциту середньої важкості, 0,6% дітей мали показник менш 20 мкг/л, що співвідноситься з тяжким йододефіцитом. У вугільному районі нормальне йодне забезпечення мали 37,7% дітей, 58,3% — мали легкий йодний дефіцит, 4,0% — помірний. У районах з розвиненою хімічною промисловістю відмічався найбільший відсоток дітей з нормальним йодним забезпеченням — 41,0% (р<0,05), 53,5% дітей мали йодурію легкого ступеня та 5,8% — помірного. У м. Луганську 33% дітей були з нормальним йодозабеспеченням, 47,2% дітей мали йодурію, характерну для легкого йодного дефіциту, та найбільший відсоток дітей (19,0%) порівняно з іншими районами мали йодурію в межах 20–49 мкг/л (рис.2).

   Таким чином, найнижчий рівень медіани йодурії мали діти сільськогосподарських районів — 79,5 мкг/л. Це можна пояснити особливостями харчування місцевих жителів, які вживають у їжу продукти місцевого виробництва, що містять, за умов нестачі йоду в ґрунті та воді, менше цього мікроелемента. Незважаючи на те, що діти центральних та південних районів мали дещо вищу медіану йодурії (91,5 мкг/л), на цих територіях мала місце висока частота проявів йододефіцитних захворювань. За даними УЗД, частота дифузного зобу сягала 49%, що свідчить про потенціюючу дію факторів антропогенного забруднення середовища на природний дефіцит йоду (продуктів переробки хімічної та вугільної промисловості тощо).

Р’РёСЃРЅРѕРІРєРё

    Проведене дослідження показало, що вся територія Луганської області є зоною легкого йодного дефіциту (медіана йодурії — 85,8 мкг/л). Недостатнє надходження йоду в організм та вплив струмогенних факторів навколишнього середовища призводять до формування зобу у значної кількості дитячого населення регіону (до 49% в промислових містах області). Це зумовлює необхідність подальшого вивчення проблеми та розробки науково обґрунтованої програми профілактичних і лікувальних заходів з урахуванням геохімічних характеристик регіону в умовах підвищеного антропогенного забруднення середовища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Вацеба А.О., Гаврилюк В.М. Епідеміологія захворювань щитоподібної залози в умовах йодної недостатності // Лікар. справа. — 2002. — №1. — С.31—33.
2. Герасимов Г.А. Всеобщее йодирование пищевой поваренной соли для профилактики йоддефицитных заболеваний: преимущества значительно превышают риск // Проблемы эндокринол.. — 2001. — №3. — С.22—26.
3. Звіт «Про національне дослідження вживання населенням харчових мікронутрієнтів». — К.: Прем'єр Медіа, 2004. — 64с.
4. Зоб у дітей; клініка, диференційна діагностика, лікування: Метод. реком. / Н.Б. Зелінська, А.Л. Резнікова, М.Є. Маменко, О.І. Єрохіна // Совр. педиатрия. — 2006. — №1(10). — С.57—66.
5. Краснов В.М. Состояние здоровья детей и подростков в йоддефицитном регионе // Рос. педиатрич. журн. — 2002. — №1. — С.17 21.
6. Новиков Ю.В., Саченков М.Ф. Гигиеническая оценка содержания йода в окружающей среде и влияние на здоровье детей // Гигиена и санитария. — 2001. — №1. — С.60—63.
7. Паньків В.І. Йододефіцитні захворювання: Практичн. посібн. — К., 2003. — 72с.
8. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 вер. 2002 р. №1418 «Про затвердження Державної програми профілактики йодної недостатності у населення на 2002—2005 роки». — К., 2002. — 4с.
9. Розпорядження голови Луганської облдержадміністрації від 25.12.2002 р. №825 «Регіональна програма профілактики йодної недостатності у населення Луганської області на 2003—2005 роки». — Луганськ, 2002. — 4с.
10. Сафонова Л.В. Корюкина �.П. Йодурия — показатель тяжести йодного дефицита в экологически неблагоприятном регионе // Рос. педиатрич. журн. — 2001. — №1. — С.23—26.
11. Thompson C. Dietary recommendations for iodine around the world // IDD Newsletter. — 2002. — Vol.18, №3. — P.38—42.
12. WHO, UNICEF and ICCIDD. Assessment of the Iodine Deficiency Disorders and monitoring their elemination. — Geneva: WHO/Euro/NUT/, 2001. — P.1—107.
13. Zimmermann M.B., Hess S.Y., Molinari L, et al. New reference values for thyroid volume by ultrasound in iodine sufficient schoolchildren: a WHO/NHD Iodine Deficiency Study Group Report // Am. .J Clin. Nutr. — 2004. — Vol.79. — Р.231—237.
14. Zimmermann M.B., Molinari L., Spehl M. et al. Updated Provisional WHO/ICCIDD Reference Values for Sonografic Thyroid Volume in Iodine)Replete School)age Children // IDD Newsletter. — 2001. — Vol.17, №1. — P.12.


Ключевые слова: дети, медиана йодурии, Луганская область.
Ключові слова: діти, медіана йодурії, Луганська область.
Key words: children, median urinary iodine concentration, Luhansk region.








Реклама:
книги интернет магазин медицина, английский
билет автобус Европа
Транспортные новости и статьи
Книги верстка, макетирование, дизайн
интересные новости со всего мира
строительство и ремонт, недвижимость
аренда лимузинов, лимузин крайслер | электросхемы паджеро | Прекрасные выключатели для Вашего дома | Художественное фото на портале для профессиональных фотографов.