 |
Клінічна ефективність застосування комбінованих оральних контрацептивів у пацієнток з міомою матки на тлі гіпотиреозу
|
|
С.О. Ізюмець
Вінницький обласний клінічний ендокринологічний диспансер
Резюме. Представлені дані про застосування комбінованих дезогестреловмісних оральних контрацептивів у жінок з міомою матки на фоні гіпотиреозу. Отримані результати дозволяють рекомендувати зазначені препарати пацієнткам з міомою матки за умови максимального діаметру міоматозного вузла до 2 см.
Резюме. Представлены данные использования комбинированных дезогестрелсодержащих оральных конрацептивов у женщин с миомой матки на фоне гипотиреоза. Полученные результаты позволяют рекомендовать назначение данных препаратов пациенткам с миомой матки при условии максимального диаметра миоматозного узла до 2 см.
Summary. In work efficiency of use combined desohestrelocontaining oral contraceptive at women with a mioma of a uterus and hypoteriosis was studied. The analysis of the received results allows to recommend purpose of the given preparations to patients with a mioma of a uterus provided that the maximal diameter miomatose unit makes less than two centimeters.
Вступ
Міома матки є одним з найбільш поширених дисгормональних гіперпластичних захворювань серед жінок репродуктивного віку, частота якого складає 10–27% [5]. Незважаючи на значний прогрес у дослідженні міоми матки і численні гіпотези, що зумовлюють її виникнення та перебіг, зазначена патологія залишається найбільш частою причиною проведення оперативних втручань у гінекологічній практиці, 80% з яких планові.
Сьогодні відмічається «помолодшання» цього захворювання: 80% жінок у віці 30–40 років мають високий ризик захворювання на міому матки, нерідко її виявляють у 20–30-річних і молодших пацієнток [2,4].
За даними літератури, серед хворих на міомою матки відмічається досить високий рівень захворюваності патологією щитовидної залози, переважно, з гіпотиреоїдним станом. Жінки з гіпофункцією щитовидної залози складають групу ризику щодо розвитку дисгормональних гіперпластичних захворювань репродуктивної системи, зокрема, частота гіпотиреозу у таких хворих складає 28–32% [5]. У жінок даної категорії гостро стоїть питання планування вагітності, яка є вкрай небажаною в період декомпенсації гіпотиреозу. Тому при виборі методу контрацепції для жінок даної групи слід враховувати можливу наявність проективної властивості препаратів щодо росту та розвитку міоми матки. За літературними даними [3, 6],
комбіновані оральні контрацептиви (КОК), які містять дезогестрел, мають проективний вплив на ріст міоматозних вузлів. Механізм стабілізуючого впливу полягає у блокуванні процесів росту фолікулів в яєчниках та блокаді процесів овуляції, що сприяє відсутності коливань рівнів естрадіолу та ФСГ протягом оваріо-менструального циклу та припиненню синтезу прогестерону яєчниками за рахунок впливу гестагену дезогестрелу. Його спорідненість до рецепторів прогестерону вища, проте він не виконує всіх функцій останнього, тобто не чинить вплив на «прогестероновий механізм» росту міоми.
Метою дослідження було вивчення впливу дезогестреловмісних КОК на міоматозні вузли розміром до 2 см в діаметрі у жінок репродуктивного віку на тлі гіпотиреозу.
Матеріал і методи дослідження
Відбір пацієнток проводився на базі поліклінічного відділення та двох стаціонарних терапевтичних відділень Вінницького обласного клінічного ендокринологічного диспансеру (ВОКЕД). Ультразвукове дослідження (УЗД) матки та додатків проводилося на базі Наукововиробничого підприємства з обмеженою відповідальністю «Медівін» за допомогою ультразвукової системи «Philips ATL HDI 4000» із конвексним (абдомінальним) датчиком з частотою 2–5 мГц або ректо-вагінальним датчиком з частотою 5–9 мГц.
Результати досліджень та їх обговорення
За результатами скринінгового УЗД матки та додатків у 159 жінок репродуктивного віку (19–45 років) з гіпофункцією щитовидної залози на тлі аутоімунного тиреоїдиту міому матки було виявлено у 79 (49,7%) пацієнток, середній вік яких становив 34,23±1,73 роки. У 49 обстежених відмічалися поодинокі або множинні міоматозні вузли інтрамуральної, інтрамурально-субсерозної та інтрамурально-субмукозної локалізації. Розмір максимального міоматозного вузла складав до 2 см у діаметрі.
Враховуючи потребу жінок у підборі методу контрацепції та дані А.Л. Тихомирова [3] щодо стабілізуючої дії КОК на міоматозні вузли до 2 см у діаметрі, 37 жінкам з міомою матки на тлі замісної терапії тироксином було призначено КОК протягом 1 року: пацієнткам віком до 35 років — новінет, який містить 0,02 мг етинілестрадіолу та 0,15 мг дезогестрелу, а жінкам старшим 35 років — регулон (0,03 мг етинілестрадіолу та 0,15 мг дезогестрелу). Згідно даних обстеження, клінічні прояви захворювання у вигляді поліменореї мали 7 пацієнток, а альгодисменореї — 5. Протягом перших 3-х місяців прийому КОК зазначені клінічні прояви відмічалися у 3 та 2 жінок відповідно, а через 6 місяців вони не спостерігалися у жодної пацієнтки. Інші хворі мали безсимптомний перебіг міоми матки. Моніторинг розмірів міоматозних вузлів здійснювався через кожні 6 місяців лікування. Середня кількість вузлів на початку лікування становила 3,7±1,2 утворень, а середній розмір — 1,6±0,6 см. Через 3 місяці від початку прийому препарату середня кількість міоматозних вузлів не змінилася, проте їх середній розмір дещо зменшився, досягаючи 1,4±0,5 см (р>0,05), а через 6 місяців — 1,2±0,4 см (р<0,05). Після 9-го та 12-го місяців відпочатку лікування вірогідного зменшення розмірів міоматозних вузлів виявлено не було.
Висновки
Прийом низько- та мікродозованих дезогестреловмісних КОК в пролонгованому режимі має стабілізуючий ефект, що виражається у припиненні зростання розмірів міоматозних вузлів у жінок з міомою матки на фоні гіпотиреозу. Вищезазначені препарати можуть бути рекомендовані таким пацієнткам з метою вторинної профілактики за умови, що розмір максимального міоматозного вузла становить менше 2 см у діаметрі.
ЛІТЕРАТУРА
1. Дуда И.В., Герасимова Л.Н. Сочетанные гормональнозависимые заболевания матки и молочных желез // Здравоохранение (Минск). — 1996. — № 12. — С. 3—4.
2. Савицкий Г.А., Савицкий А.Г. Миома матки: проблемы патогенеза и патогенетической терапии. — СПб.: ЭЛБИ, 2000. — 236 с.
3. Тихомиров А.Л. Тактика лечения больных миомой матки. — М., 2007. — 16 с.
4. Тихомиров А.А., Казанцева И.А., Лубникова Д.М. Патогенетическое обоснование ранней диагностики и лечения миомы матки // Междунар. информ. журн. по акушерству и гинекологии. — 1998. — № 2. — С. 3—7.
5. Факторы окружающей среды и распространенность миомы матки / Ефремова Е.Г., Дунаев В.Н., Куксанов В.Ф. и др. // Санитарная гигиена. — 2002. — № 9—10 (5). — С. 35—37.
6. Orsini G., Laricchia L., Fanelli M. Low_dose combination oral contraceptives use in women with uterine leiomyomas // Minerva Ginecol. — 2002. — Vol. 54 (3). — P. 253—261.
Ключові слова: міома матки, комбіновані оральні контрацептиви, дезогестрел, ефективність лікування.
Ключевые слова: миома матки, комбинированные оральные контрацептивы, дезогестрел, эффективность лечения.
Key words: a mioma of the uterus, the combined oral contraceptives, desohestrel, efficiency of treatment.
|
|
| :
2010/2/25 13:26:11
3183 |
|
|
