 |
Клінікопатогенетичні особливості функціональної диспепсії у підлітків
|
|
Г.П. Мосієнко
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України», м. Київ
Резюме. Вивчено особливості характеру, домінуючі акцентуації особистості, функціональний стан вегетативної та нейроендокринної систем у 147 підлітків із функціональною диспепсією. Виявлено підвищення рівня нейротизму, тривожності, переважання педантичного, застрягаючого і тривожного типів акцентуації особистості. Визначено, що підлітковий дисгормоноз у хворих проявлявся порушенням функціонального стану вегетативної нервової системи та нейроендокринної регуляції.
Резюме. Изучены особенности характера, доминирующие акцентуации личности, функциональное состояние вегетативной и нейроэндокринной систем у 147 подростков с функциональной диспепсией. Установлено повышение уровня нейротизма, тревожности, доминирования педантичного, застревающего или тревожного типов акцентуации личности. Показано, что подростковый дисгормоноз у больных проявляется нарушением функционального состояния вегетативной нервной системы и нейроэндокринной регуляции.
Summary. Were studied particulierities of character, accentuation of personality, functional state of the vegetative nervous system and neuroendocrine system between 147 adolescents with functional dyspepsia. Were established high level of neurotizm, anxiety. Pedantical, stucking and anxious types of accentuations of personality were dominated. Adolescent dysgormonosis in sick patients revealed by disorder of functional state of the vegetative nervous system and neuroendocrine state.
Вступ
Узагальній популяції функціональні порушення травного каналу у вигляді епізодичного або нелокалізованого болю відмічаються у третини населення. Особливо часто подібні явища спостерігаються у дітей, скарги на біль в животі пред'являють 10–15% із них, а біль в животі, який не має в своїй основі органічних змін і носить рекурентний характер, зустрічається у 90–95% хворих дітей з порушенням функції травного каналу.
Характерною особливістю абдомінального болю у дітей та підлітків є наявність супутніх полісистемних вегетативних проявів. Яскраво виражений психовегетативний синдром у таких хворих є важливою складовою клінічних проявів патології, а схильність до пароксизмів — відображенням специфіки перебігу захворювання [4, 6].
Серед функціональних захворювань шлунково-кишкового тракту у дітей та підлітків особливої уваги заслуговують функціональні шлункові диспепсії [1, 2]. Цей термін до недавнього часу не використовувався при визначенні даної патології у підлітків, а сьогодні він набуває чинності у зв'язку із схваленням Всесвітньою організацією гастроентерологів в 1991 році.
Під функціональною диспепсією розуміють наявність болю або дискомфорту у верхній частині живота, що може супроводжуватися іншими симптомами. При тривалості таких ознак понад 3-х місяців використовується термін
«хронічна шлункова диспепсія» [8, 9].
Шлункова диспепсія відображає порушення тонусу і моторики гастродуоденальної зони з порушенням або без такого секреторної та інкреторної функцій. Діагноз функціональної диспепсії ставиться при відсутності езофагіту, гастриту, гатсродуоденіту, виразкової хвороби, тобто методом виключення. Функціональні шлункові диспепсії можуть бути викликані різними причинами (нервовопсихічні, аліментарні та ін.).
Роль і значення нейроендокринної системи в патогенезі функціональної диспепсії очевидна. У медичній літературі переважно висвітлений механізм впливу нейроендокринної регуляції при хронічних захворюваннях органів травної системи. Стосовно ролі нейроендокринних порушень в ґенезі функціональної диспепсії у дітей, то ці питання вивчені недостатньо.
Мета дослідження — вивчення ролі нейроендокринних змін в патогенезі функціональної диспепсії у підлітків та визначення шляхів корекції таких патологічних станів.
Матеріал і методи дослідження
Обстежено 360 підлітків з функціональними розладами системи травлення, із яких у 147 (40,8%) було виявлено синдром функціональної диспепсії. Серед них юнаків було 79 (53,7%), дівчат — 68 (46,3%). У віці 15 років було 84 (57,1%) хворих, 16 років — 41 (27,9%), 17–18 років — 22 (15,0%).
Крім загальноклінічного обстеження, використовувались епідеміологічний, інструментальний, біохімічний, гормонометричний, статистичний, інші методи залежно від потреби.
Результати досліджень та їх обговорення
Функціональна диспепсія у підлітків проявлялась симптомокомплексом, який включав такі характеристики, як біль, відчуття дискомфорту в епігастрії, пов'язані або непов'язані із вживанням їжі, відчуття переповнення в шлунку, раннього насичення, здуття живота, нудота, блювота, відрижка (табл. 1).
Вивчення темпераменту підлітків, хворих на функціональну шлункову диспепсію, за допомогою опитувальни був суттєво вищим (15,89±0,71 бали), ніж у практично здорових однолітків (13,20±0,90 бали; р<0,05).
Згідно опитувальника Кондака, у школярів підліткового віку було виявлено тенденцію до підвищення рівня шкільної (16,42±1,36 бали), самооціночної (16,76±1,06 бали) та міжособистісної (14,97±0,97 бали) тривожності порівняно з відповідними показниками у практично здорових дітей — 15,04±1,08, 11,81±1,68 і 13,30±1,81 бали відповідно (р>0,05). У хворих підлітків вірогідно більш вираженими були ознаки тривожного типу акцентуації особистості (14,81±0,79 проти 10,48±0,52 бали — у практично здорових підлітків; р<0,05), а також педантичного (14,12±0,52 і 12,54±0,33 відповідно; р<0,05) та застрягаючого (16,30±0,31 і 13,55±0,40 бали; р<0,05).
Клінічне обстеження та анкетування хворих на функціональну диспепсію підлітків за опитувальником А.М. Вейна (1998) дозволило виявити наявність вегетативних дисфункцій у всіх 147 обстежених [3]. Згідно класифікації В.Г. Майданника і співавторів (1998), вегетативно-вісцеральна дисфункція спостерігалася у 68 (46,3%) хворих, нейроциркуляторна — у 32 (21,8%), вегетосудинна — у 20 (13,6%), а пароксизмальна вегетативна недостатність — 27 (18,4%) [5]. Таким чином, у переважної більшості хворих на диспепсію підлітків відмічалися середньотяжкі і тяжкі вегетативні розлади — у 102 (69,4%) із 147 обстежених.
Базовий вегетативний тонус відповідав симпатикотонії та гіперсиматикотонії у 75 (51,02%) обстежених, ваготонії — у 53 (36,05%), ейтонії — у 19 (12,93%).
Аналіз показників кардіоінтервалографії свідчать про суттєві порушення вегетативної реактивності. Так, гіперсимпатикотонічну відповідь було відмічено у 68 (46,2%) із 147 хворих, асимпатикотонічну — у 46 (31,3%), нормальну — у 33 (22,4%) хворих.
Аналіз показників вегетативного гомеостазу показав про вірогідне зниження показника гуморального каналу регуляції ритму серця моди (Мо) — 0,60±0,05 сек при нормі 0,79±0,03 сек (р<0,05), збільшення симпатичного впливу вегетативної нервової системи (АМо) — 38,9±1,3% при нормі 35,4±1,5% (р<0,05) і зниження активності парасимпатичної ланки вегетативної нервової системи (ΔХ) — 0,28±0,05 сек при нормі 0,31±0,02 сек. Також були виявлені порушення кореляційних зв'язків між окремими показниками вегетативного гомеостазу.
Важливе значення в регуляції вегетативного гомеостазу та функції внутрішніх органів має гіпоталамус. Роль нейротрансміттера і нейромодулятора відіграють серотонін та інші моноаміни. У ході дослідження визначався рівень серотоніну в крові у 72 хворих на функціональну диспепсію. Аналіз інтегральних показників рівня серотоніну показав вірогідне зниження вмісту моноаміну у хворих підлітків: 648,4±21,1 проти 727,8±31,1 нмоль/л — у практично здорових однолітків (р<0,05). Слід зазначити, що у хворих юнаків рівень гормону в крові був дещо меншим, ніж у хворих дівчат — 643,7±22,0 проти 712,4±18,4 нмоль/л відповідно (р<0,05). Така ж закономірність спостерігалася у практично здорових підлітків. Можливо, дещо менша концентрація серотоніну в крові юнаків обумовлена гальмівною дією тестостерону [7].
Значне зниження концентрації серотоніну в крові хворих підлітків, імовірно, обумовлено зменшенням пулу моноаміну, який декретується APUD-системою шлунка і дванадцятипалої кишки. Відмічено також зворотну залежність рівня серотоніну від тяжкості вираженості вегетативних розладів, що свідчить про значний вплив вегетативних порушень на розвиток функціональних захворювань системи травлення у таких хворих.
У підлітковому віці значно підвищується активність гіпоталамуса і гіпофіза, що спричиняє різну зміну характеру взаємодії підкоркових структур і кори головного мозку. Період гіпофізарної домінанти супроводжується зміною нейроендокринного гомеостазу, що супроводжується порушенням функції органів травної системи. Аналіз індивідуальних показників рівня соматотропіну у 67 хворих на функціональну диспепсію виявив значні коливання його вмісту в плазмі крові: він був підвищеним у 11 (16,4%) із 67 обстежених підлітків. Переважали хворі віком 15 років з ендокринопатіями (8 із 9 спостережень). Зниження концентрації соматотропіну було відмічено у 7 (10,4%) дітей, у 3 із них виявлено застилку соматостатевого розвитку. Середній вміст гормону в плазмі крові хворих становив 1,82±0,31 нг/мл і суттєво не відрізнявся від такого у практично здорових однолітків (1,41±0,26 нг/мл; р>0,05).
Зміни концентрації пролактину було виявлено у 9 (14,8%) із 61 обстежених, гіперпролактинемію — у 5 (8,8%) хворих (серед них 4 дівчини), гіпопролактинемію — у 3 (4,9%), із них 2 пацієнти мали затримку статевосоматичного розвитку. У хворих дівчат показники вмісту пролактину мали тенденцію до збільшення: 17,8±1,2 проти 14,9±1,3 мкг/л — у здорових однолітків (р>0,05), у юнаків ця різниця була несуттєвою — 12,7±1,4 і 10,2±1,1 мкг/л відповідно (р>0,05).
Гіпофізарно-гонадна система у хворих на функціональну диспепсію характеризувалася нестабільністю функціонування. Рівень фолікулостимулюючого гормону перевищував норму у 7 (12,1%) із 58 хворих, а його зниження спостерігалося у 4 (6,9%) хворих. Середня концентрація гормону становила 3,88±0,91 мкОД/мл (норма — 3,36±1,07 мкОД/мл; р>0,05).
Середня концентрація лютеотропіну у хворих підлітків практично не відрізнялась від такої у практично здорових однолітків — 3,59±0,66 проти 3,44±0,22 мкОД/мл відповідно (р>0,05).
Рівень вільної фракції тестостерону у хворих юнаків становив 9,2–77,4 пг/мл. Особливо широкі межі коливань гормону спостерігались у 15-річних пацієнтів — від 5,4 до 93,4 пг/мл. Подібні зміни спостерігалися щодо концентрації прогестерону у дівчат. Слід зазначити, що середні показники вмісту вільної фракції тестостерону у хворих юнаків і прогестерону у дівчат не відрізнявся від таких у практично здорових однолітків.
У хворих підлітків були виявлені порушення кореляційних зв'язків між гонадотропінами та статевими гормонами. У підлітковому віці внаслідок прискореного розвитку підвищується потреба організму в тиреоїдних гормонах. Тому розлади в системі нейроендокринної регуляції в підлітковому віці можуть бути причиною виникнення дисфункцій різних органів і систем.
Комплексне дослідження морфофункціонального стану гіпофізарно-тиреоїдної системи виявило зміни в щитовидній залозі у третини обстежених хворих. У переважної більшості це був еутиреоїдний зоб. Середній об'єм щитовидної залози був суттєво більшим у хворих на диспепсію (15,92±0,42 см3), ніж у практично здорових підлітків (13,00±0,60 см3; р<0,05). Рівень тиреотропіну мав чітку тенденцію до збільшення (2,62±0,14 і 2,05±0,20 ммоль/л відповідно; р>0,05), а вміст вільної фракції тироксину вірогідно зменшувався (2,11±0,43 і 15,20±0,95 ммоль/л; р<0,05). Інтегральний показник функції гіпофізарно-тиреоїдної системи ТТГ/FT4 вірогідно підвищувався (р<0,05), що розцінювалось як напруженість функціонування системи або субклінічний гіпотиреоз. Слід зазначити, що у хворих на функціональну диспепсію підлітків також відмічалася напруженість функціонування симпатико-адреналової системи, про що свідчила фрагментація катехоламінових включень в еритроцитах.
Висновки
1. Перебіг функціональної диспепсії у обстежених підлітків характеризувався наявністю вегетативних дисфункцій, у переважної більшості хворих відмічалися вегето-вісцеральні та нейроциркуляторні порушення базового вегетативного тонусу на тлі симпатико- та гіперсимпатикотонії.
2. Напруженість функціонування симпатичної ланки вегетативної нервової системи проявлялася у вигляді гіперсимпатикотонічної або асимпатикотонічної вегетативної реактивності.
3. Підлітковий дисгормоноз створює передумови для розвитку порушень функціонального стану травної системи; провідним фактором функціональної диспепсії є вегетативні дисфункції у поєднанні з гіпоталамо-гіпофізарною домінантою.
4. При обґрунтуванні патогенетичної терапії функціональної диспепсії у підлітків слід враховувати особливості характеру, домінуючу акцентуацію особистості та нейроендокринний стан пацієнтів.
ЛІТЕРАТУРА
1. Белоусов Ю.В. Гастроэнтерология детского возраста.— Х.: Конус, 2000. — 528 с.
2. Боярская Л.Н. Функциональные желудочные диспепсии у детей старшего возраста. — Запорожье, 1999. — 32 с.
3. Вейн А.М. Вегетативные расстройства: клиника, лечение, диагностика. — М.: Мед. информ. агентство, 1998. — 752 с.
4. Квашнина Л.В. Критические периоды развития и пограничные состояния у детей // Doctor. — 2002. — № 3. — С. 16–21.
5. Майданник В.Г. Вегетативні дисфункції у дітей (патогенетичні механізми та клінічні форми) // Педіатрія, акушерство та гінекол. — 1998. — № 4. — С. 5–11.
6. Пархоменко Л.К. Ювенологія. — Х., 2004. — 520 с.
7. Симоненков А.П., Федоров В.Д. Серотонин и его рецепторы в генезе стресса и адаптации // Вестн. Рос. АМН. — 2002. — № 8. — С. 9–13.
8. Сокольник С.В., Сорокман Т.В., Поліщук Н.І. Дитяча гастроентерологія. — Чернівці, 2003. — 126 с.
9. Шептулин А.А. Актуальные проблемы неязвенной диспепсии // Рос. журн. гатсроэнтерол., гепатол., колопроктол. — 1998. — № 3. — С. 35–38.
Ключові слова: функціональна диспепсія, підлітки, акцентуація особистості, вегетативні дисфункції, нейроендокринний стан.
Ключевые слова: функциональная диспепсия, подростки, акцентуация личности, вегетативные дисфункции, нейроэндокринное состояние.
Key words: functional dyspepsia, adolescents, accentuation of personality, vegetative dysfunctions, neuroendocrine state.
|
|
|
|
