 |
Актуальні питання вакцинації дітей
|
|
Ю.Г. Антипкін
ДУ «Інститут педіатрії, акушерства та гінекології АМН України», м. Київ
Резюме. Статтю присвячено питанням вакцинації дітей. Наголошується на необхідності своєчасного проведення вакцинації серед дитячого населення з метою попередження поширення різних захворювань, що виникають внаслідок ураження організму різними інфекційними збудниками.
Резюме. Статья посвящена вопросам вакцинации детей. Делается акцент на необходимости своевременного проведения вакцинации среди детского населения с целью предупреждения распространения разных заболеваний, которые развиваются вследствие поражения организма
разными инфекционными возбудителями.
Summary. This article is devoted to questions of children vaccination. The emphasis is placed on necessity of contemporary carrying out among the children's population for the purpose of prevention of different diseases localization which are progressing in consequence of organism defeats by different infectious activators.
Вступ
Вакцинація є одним з найбільш значних досягнень біомедичної науки та охорони здоров'я. Серед профілактичної роботи лікарів-педіатрів, особливо первинної ланки, вакцинальне щеплення дітей посідає провідне місце в плані попередження інфекційних хвороб, оскільки педіатри відповідають не тільки за індивідуальне здоров'я дитини, але й за колективне, маючи на увазі дітей, які відвідують дошкільні та шкільні заклади, де часто можуть відмічатися спалахи різних інфекційних захворювань. Тому цією проблемою займається світова педіатрична спільнота. Так, рішенням Світового конгресу міжнародної педіатричної асоціації (Афіни, 2007) було визначено, що вакцинація дітей є головною метою наступних років третього тисячоліття. Щорічно у світі від інфекцій помирає близько 12 млн. дітей, третина із них могли б залишитися живими у разі, якщо б вони були своєчасно вакциновані.
Виходячи із матеріалів доповіді Генерального Директора ВООЗ Маргарет Чан (2007), ці питання й на стогодні є актуальними: «Людство стоїть перед загрозою виникнення нових інфекційних хвороб, які стрімко з'являються та поширюються (для інфекцій немає державних кордонів). Інфекційні хвороби набувають особливої небезпеки внаслідок мутації інфекційних збудників та резистентності їх до антибіотиків».
Сьогодні основними пріоритетами у боротьбі з інфекціями є збільшення масштабів боротьби з ними, розповсюдження медичних послуг шляхом імунізації населення, своєчасний менеджмент заходів при нових спалахах інфекційних захворювань та забезпечення достатньої кількості підготовлених медичних працівників.
Виконавчий директор UNICEF Енн Венеман у своїй доповіді «Стан дітей у світі» (Женева, 2008) наголосив: «У зниженні дитячої смертності в останні роки в світі суттєвий вплив відіграли прості та досить недорогі заходи, а саме грудне вигодовування та імунізація дітей».
ВООЗ та ЮНІСЕФ нещодавно був розроблений новий документ «Глобальне бачення і стратегія кампанії з імунізації на 2006–2015 роки». Згідно цього документа, у наступні 10 років перелік нових вакцинацій буде розширений за рахунок створення нових вакцин.
Розширення спектру вакцин ставить перед спеціалістами питання: наскільки організм людини здатний витримати збільшення антигенного навантаження внаслідок вакцинації? Проте слід наголосити, що без щеплення неможливо побороти значну кількість захворювань. Наприклад, кілька років тому ми не знали, що можна ефективно попереджувати розвиток раку шийки матки шляхом вакцинації дівчаток, починаючи з 12-річного віку, проти вірусу папіломи людини (ВПЛ). Сьогодні ця проблема стоїть дуже гостро. Так, в Європі кожні 18 хвилин від раку шийки матки помирає одна жінка, а в Україні — 6 жінок щодня. Така вакцинація дівчаток проти ВПЛ дозволить реально попередити виникнення раку шийки матки у 100% жінок шляхом насичення організму відповідними антитілами. У 92% усіх випадків проведеної вакцинації зафіксовано захист від інфікування ВПЛ-16/18.
На сьогоднішній день вакцинація дітей в Україні здійснюється згідно наказу МОЗ України № 48 від 03.02.06 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунологічних препаратів». Обов'язково здійснюється вакцинація проти туберкульозу, гепатиту В, дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, кору, епідпаротиту, краснухи, ХІБ-інфекції. За показаннями рекомендується вакцинація протии вітряної віспи, гепатиту А, грипу, пневмококової та менінгококової інфекцій.
Головною метою цього Наказу та інших регламентуючих документів є те, аби вакцинація проходила без будьяких ускладнень і своєчасно. Але, на жаль, останнім часом, і це відмічають усі педіатри, не без допомоги засобів масової інформації, де з особливою пристристю висвітлюються не позитивні сторони вакцинації, а різні ускладнення, які виникають на її тлі, внаслідок чого часто створюється атмосфера небажаної паніки, що паралізує профілактичну роботу лікарів.
На думку автора, ситуація щодо негативного ставлення спільноти до вакцинації, передусім, обумовлена недостатньою роз'яснювальною роботою та слабкою поінформованістю батьків і дітей щодо можливих ускладнень при вакцинації. Наприклад, якщо у дитини після щеплення виник головний біль, то батьки або сама дитина повинні негайно звернутися до лікаря, а не займатись самолікуванням. Проте, на жаль, в житті все відбувається навпаки.
За рекомендаціями ВООЗ, ліквідувати ту чи іншу інфекцію можна лише тоді, коли кількість щеплених осіб складатиме не менше ніж 95%, а також за умов, що у 90% із них буде спостерігатися адекватна імунна відповідь.
Виникає питання, чи можна отримати такі результати при вакцинації дітей України? Проведеними дослідженнями ІПАГ АМН України встановлено, що у 42% практично здорових дітей дошкільного та молодшого шкільного віку спостерігаються різнопланові порушення імунного статусу функціонального характеру, у 18,6% з них виявлено зменшення кількості В-лімфоцитів, порушення балансу Т-/В-лімфоцитів, з переважанням Т-хелперів у субпопуляції Т-лімфоцитів, у 23,6% обстежених імунні порушення характеризувались збільшенням кількості В-лімфоцитів та зниженням коефіцієнта кооперації Т-/В-лімфоцитів.
За таких умов процес утворення специфічних до збудника антитіл та формування імунної пам'яті (специфічні клітини пам'яті) може відбуватися неадекватно. Тому педіатри та імунологи повинні ретельно готувати дітей до вакцинації, враховуючи усі ці обставини. Для того, щоби формування протиінфекційного імунітету внаслідок щеплення було успішним, необхідна достатня імунокомпетентність організму дитини, відсутність компрометації, як клітинної, так ї гуморальної ланки імунітету, а також адекватність імунного реагування на вакцину.
Сьогодні імунна система дітей і підлітків України формується під впливом несприятливої інфекційної ситуації, що зумовлено надзвичайно високим ризиком анте- і неонатального інфікування. На організм дитини постійно впливають агресивні фактори оточуючого середовища. Не можна нехтувати й економічною та політичною нестабільністю в суспільстві, що супроводжується постійним психоемоційним напруженням, внаслідок чого спостерігається підвищена частота соматичної та інфекційної захворюваності серед дітей та підлітків (28% дітей та підлітків відносять до групи часто хворіючих дітей — ЧХД). Такі діти мають низку протипоказань щодо імунізації, тому їх розглядають як імунокомпроментованих осіб. Проте наукові дослідження показали, що ЧХД, насправді, не є імунокомпроментованими і не мають імунної недостатності. Низька ефективність імунізації таких дітей обумовлена відмовою від щеплення взагалі, а також недотриманням календаря
щеплень та термінів ревакцинації.
Підвищення ефективності профілактичного щеплення дітей залежить від чіткого дотримання усіх пунктів Наказу МОЗ України від 03.02.2006 р. №48, а також освітнього рівня педіатрів та імунологів і організації додаткових інформаційних кампаній для населення з метою пояснення важливості і безпеки щеплення.
Сьогодні усіх хвилюють питання поствакцинальних реакцій та ускладнень. На нашу думку, спеціалісти, які відповідають за щеплення, повинні володіти інформацією про частоту виникнення побічних ефектів і ускладнень при вакцинації, ризик яких підвищений у дітей, які мають низький титр специфічних антитіл до збудника. До таких висновків прийшли спеціалісти у США та Європі на підставі проведених досліджень. За даними американської Федеральної урядової системи щодо аналізу випадків поствакцинальних ускладнень, було виявлено, що через індивідуальну несприйнятливість компонентів вакцини у 0,5–6% пацієнтів можуть відмічатися різні тяжкі ускладнення, як правило, вони непередбачувані, але це ні в якому разі не можу бути причиною відмови від вакцинації дітей.
V Конгрес педіатрів України, який відбувся 15–17 жовтня 2008 року, у своїй резолюції постановив, що вкрай необхідно продовжити роботу з удосконалення системи вакцинопрофілактики інфекційних хвороб у дітей України з урахуванням необхідності подальшої оптимізації Національного календаря щеплень та переходу при проведенні профілактичних щеплень на використання сучасних комбінованих вакцин, що дозволяє значно підвищити ефективність вакцинації та знизити ризик розвитку поствакцинальних ускладнень.
На особливу увагу заслуговують питання щодо проведення додаткової вакцинації, необхідність якої виникає у зв'язку з підвищенням інфекційної захворюваності і погіршенням епідеміологічної ситуації. Тому учасники Конгресу в резолюцію внесли також пункт, де зазначається, що при проведенні додаткової вакцинації необхідно розробити науково обґрунтований алгоритм попереднього (ще до щеплення) обстеження усіх дітей як здорових, так і тих, що входять до груп ризику.
На жаль, сьогодні фінансово неможливо досягти того, щоби в такий алгоритм можна було закласти методи аналізу напруженості специфічного імунітету із визначенням рівня антитіл або можливість досліджувати конкретні маркери НLА антигенної системи з визначенням ризику виникнення поствакцинальних ускладнень. Усі ці методи нереально широко впровадити навіть у країнах з високим економічним рівнем життя.
На теперішній час при проведенні додаткової вакцинації, насамперед, педіатри повинні проводити ретельний клінічний огляд, особливо дітей із групи ризику. Також бажано досліджувати окремі показники гемограми, аналізів крові та сечі. Але ці всі питання потрібно остаточно вирішувати з організаторами охорони здоров'я, вченими та лікарями первинної ланки.
Сьогодні проводити вакцинацію серед дітей — це дуже відповідальне завдання, і кожен педіатр, кожний медичний працівник повинні це розуміти. Тільки за умов дотримання цих принципів ми можемо досягти якісної вакцинації та попередити різні ускладнення, що виникають та її тлі.
Ключові слова: діти, інфекційні захворювання, збудники, вакцинація, імунітет.
Ключевые слова: дети, инфекционные заболевания, возбудители, вакцинация, иммунитет.
Key words: children, infectious diseases, activators, vaccination, immunity.
|
|
|
|
