 |
Особливості клінічних проявів каріозної хвороби у хворих на туберкульоз легенів
|
|
Н.О. Савичук, Л.Г. Єрмакова
Інститут стоматології НМАПО ім. П.Л. Шупика
Резюме. Результати проведених досліджень підтверджують, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легенів характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що призводить до втрати зубів та ускладнює перебіг туберкульозного процесу.
Ключові слова: туберкульоз легенів, каріозна хвороба, стоматологічні захворювання.
АКТУАЛЬНІСТЬ ПРОБЛЕМИ
Результати сучасних досліджень свідчать, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легенів характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що сприяє втраті зубів та ускладнює перебіг туберкульозного процесу (Вайдінер І.М. 1989; Овезов Є.С. 1991; та ін.). Наведені дані стосуються переважно результатів досліджень 80–90-х років минулого століття.
У літературі недостатньо висвітлені питання поширеності стоматологічних захворювань у хворих на туберкульоз легенів: не вивчена залежність характеру стоматологічних уражень від клінічної форми й гостроти туберкульозного процесу; не виявлений вплив лікування та профілактики стоматологічних захворювань на ефективність лікування основного захворювання.
Широке, обов'язкове застосування сучасних антибактеріальних комплексів лікування туберкульозу легенів сприяє зростанню питомої ваги антибіотико-резистентних форм захворювань на туберкульоз легенів, що перешкоджає проведенню ефективного лікування та викликає напруження колонізаційної резистентності.
Вплив несприятливих соціальних, економічних, екологічних чинників зумовлює зміни у традиційному клінічному перебігу як туберкульозної інфекції (збільшення частоти розвитку тяжких форм захворювання), так і супутніх форм уражень, у тому числі каріозної хвороби. Тому вивчення сучасних особливостей клінічних проявів стоматологічних захворювань у пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, є актуальним завданням і буде сприяти зниженню поширеності стоматологічних захворювань і підвищенню ефективності протитуберкульозної терапії внаслідок зменшення ризику активації хронічних одонтогенних осередків інфекції.
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вивчення особливостей клінічних проявів і перебігу стоматологічних захворювань у хворих на тлі туберкульозу легенів були проведені клініко-лабораторні дослідження у 119-ти (71 чоловіків, 48 жінок) пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, віком від 20-ти до 74-х років, які перебували на стаціонарному лікуванні в Київській міській туберкульозній лікарні № 1 з диспансерним відділенням. Одночасно було обстежено 59 осіб аналогічного віку (37 чоловіків, 22 жінки), практично здорових, без патологічних змін в організмі (контрольна група). Автори висловлюють подяку адміністрації та медичному персоналу Київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділенням за сприяння у проведенні досліджень.
Програма дослідження передбачала два етапи. На першому етапі для вивчення поширеності та інтенсивності карієсу зубів проведено обстеження порожнини рота 119-ти хворих на туберкульоз легенів і 59 осіб, які не страждають туберкульозом легенів. На другому етапі визначали вплив лікувальних і профілактичних заходів на динаміку розвитку карієсу у 119-ти хворих на туберкульоз легенів.
Для встановлення вірогідності протикаріозної дії запропонованих лікувально-профілактичних заходів ураховували приріст кількості уражених каріозних зубів і каріозних порожнин. Діагностику здійснювали відповідно до рекомендацій ВООЗ, класифікацію клінічного перебігу карієсу здійснювали за рекомендаціями МКБ-10, протоколу ведення хворих, некаріозних уражень зубів – за класифікацією Грошикова М.І., Патрикєєвої В.К. (1985) з доповненням Федорова Ю.А., Дрожжиної В.А. (1997).
Ефективність профілактики й лікування карієсу у хворих на туберкульоз легенів вивчали в динаміці, з повторним обстеженням раз на два місяці впродовж усього періоду перебування у стаціонарі. У практично здорових осіб повторний огляд проводили через шість місяців.
Клінічне обстеження пацієнтів починали зі збору анамнезу основного та супутнього захворювання, анамнезу життя, оцінки загального соматичного статусу (анкетування). Обстеження пацієнтів проводили за єдиною методикою, що містила в собі загальноприйняті основні клінічні методи обстеження (огляд, пальпація, перкусія, зондування).
Огляд проводили вранці при природному освітленні в умовах стаціонарного кабінету відділення Київської міської туберкульозної лікарні № 1 з диспансерним відділенням. Обстеження пацієнтів здійснювалось разом з лікарем-фтизіатром.
Для оцінки клінічного перебігу карієсу використовували аналіз даних клінічного дослідження (анамнезу, візуальної та індексної оцінки стану твердих тканин зубів, індексної оцінки поширеності та інтенсивності карієсу (КПВ), карієсрезистентності емалі (ТЕР-тест за В.Р. Окушко).
Статистичний аналіз отриманих даних здійснювали за рекомендаціями Мінцера О.П., Вороненька Ю.В., Власова В.В. (2003), Гойко О.В. (2004) та із застосуванням стандартних статистичних програм Statistica 6.0 і SPSS 14. Для перевірки достовірності відмінностей отриманих даних використовували параметричні (Стьюдента) та непараметричні критерії (Вілкоксона-Манна-Уітні для кількісних і точний тест Фішера для якісних показників). Відмінності між показниками у групах і кореляційних зв'язків уважали статистично значущими при показниках р < 0,05.
У залежності від характеру патологічних уражень хворі на туберкульоз легенів були розділені на три підгрупи. Розподіл групи спостереження на підгрупи представлений у таблиці 1.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
На підставі отриманих даних обстеження хворих на туберкульоз легенів установлено високу поширеність [91,5±2,67 %; р < 0,05] та інтенсивність [КПВ = 10,85] карієсу, що достовірно перевищували дані пацієнтів контрольної групи [81,3±3,73 %; р < 0,05; КПВ = 6,0].
Найбільш високі показники поширеності та інтенсивності карієсу виявлено у хворих із хронічною формою туберкульозу легенів (підгрупи 3) [97,1±2,83 % при КПВ = 10,7; р < 0,05].
У хворих підгруп 1 і 2 показники поширеності та інтенсивності карієсу були порівняно нижчими [89,2±3,84 % при КПВ = 11,5; р < 0,05]; [89,4±7,06 % при КПВ = 8,47; р < 0,05], проте вірогідно перевищували показники групи контролю (табл. 2).
Аналіз показників інтенсивності карієсу з урахуванням ступеня інтенсивності (табл. 3) виявив, що в пацієнтів хворих на туберкульоз легенів, превалює «високий» і «дуже високий» ступінь інтенсивності карієсу [80,62±3,53 %; р < 0,05], у той же час у здорових осіб ці показники складали [60,9±5,96 %; р < 0,05], тобто перевищували у 1,3 разу.
Питома вага «високий» та «дуже високий ступінь» інтенсивності карієсу виявлена в пацієнтів підгрупи 3 [94,2±6,34 %; р < 0,05] із хронічною формою туберкульозу легенів і рецесивністю до антибіотиків.
Імовірність виявлення «дуже високий» ступінь інтенсивності карієсу в пацієнтів підгрупи 3 була у 2,36 разу, підгрупи 2 – у 2 рази, підгрупи 1 – у 1,7 разу вищою, ніж у здорових людей.
При цьому «помірний», «низький», «дуже низький» ступінь інтенсивності карієсу в пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, склала всього 19,31±3,23 %; р < 0,05 порівняно з 38,8±4,78 %; р < 0,05 у здорових людей. Різниця становила два рази.
Питома вага пацієнтів з «помірним», «низьким», «дуже низьким» ступенем інтенсивності карієсу виявлена в підгрупі 3 [5,71±3,92 %; р < 0,05], тобто у 6,79 разу нижча, ніж у здорових людей.
Таким чином, у пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, мають місце висока поширеність та інтенсивність карієсу. При цьому тривалість перебігу застосування повторних курсів антибіотикотерапії та формування антибіотикорезистетних форм туберкульозу легенів сприяють прогресуванню каріозної хвороби, що підтверджується найвищим рівнем поширеності та інтенсивності карієсу в пацієнтів підгрупи 3.
Ці дані служать достатньою підставою для висновку, що однією з особливостей каріозної хвороби у хворих на туберкульоз легенів є множинне каріозне ураження зубів.
Аналіз структури індексу КПВ у хворих на туберкульоз легенів дозволив установити, що компонент «В» (видалений зуб) дуже високий і складає 4,50±0,52, тобто у три рази перевищує показник контрольної групи [1,55±0,29; р < 0,05].
У пацієнтів підгрупи 1 показник питомої ваги видалених зубів «В» склав 5,06±0,844, р < 0,05, і в 1,5 разу перевищував відповідно показник кількості видалених зубів «В» у підгрупі 2 [3,21±0,81; р < 0,05] і в 1,2 разу був вищим, ніж у підгрупі 3 [4,17±0,70, р < 0,05], що свідчить про низьку якість лікувальної роботи та потреби в ортопедичному лікуванні.
Порівняно з контрольною групою компонент «В» (видалений зуб) структури індексу КПВ, де показник 1,55±0,29; р < 0,05, у хворих із хронічною формою туберкульозу легенів (підгрупа 3) превалював у 3,3 разу [5,06±0,844; р < 0,05].
У результаті аналізу компонента «К» (карієс зуба) структури індексу КПВ компонент «К» у групі хворих на туберкульоз легенів склав 4,42±0,33 та перевищував у 1,8 разу показники контрольної групи [2,42±0,234; р < 0,05].
Відповідно компонент «К» структури КПВ у підгрупі 3 [4,62±0,426; р < 0,05] в 1,2 разу був вище, ніж показник у підгрупі 2 [3,68±0,66; р < 0,05], і дещо підвищеним порівняно з підгрупою 1 [4,53±0,53; р < 0,05].
Оцінка структури індексу КПВ компонента «П» (запломбовані каріозні порожнини) визначила різницю в показниках групи хворих на туберкульоз легенів [1,84±0,182] і була нижче, ніж показник компонента «П» в 1,2 разу у групі контролю [2,23±0,192; р < 0,05], що свідчить про низький ступінь забезпеченості лікуванням.
У підгрупі 3 питома вага запломбованих каріозних зубів склала 2,02±0,33; суттєвої різниці між показниками в підгрупі 1 [1,83±0,244] та в підгрупі 2 [1,57±0,48; р > 0,05] не виявилено.
Таким чином, проведені дослідження аналізу компонентів «К», «П» та «В» у структурі індексу КПВ у хворих на туберкульоз легенів визначили, що питома вага каріозних, запломбованих і видалених зубів у хворих на туберкульоз легенів [10,85±0,68; р < 0,05] був суттєво вище (в 1,8 разу), ніж у контрольній групі [6,0±0,409; р < 0,05].
При аналізі результатів обстеження встановлена суттєва різниця між поширеністю неускладненого карієсу та ускладненого карієсу у клінічних групах хворих на туберкульоз легенів і контрольної групи (табл. 4).
При поширеності карієсу [91,5±2,67 %] у хворих на туберкульоз легенів середній показник карієсу склав 4,42±0,33 та в 1,8 разу був достовірно вище, ніж показник у контрольній групі [2,40±0,237; р < 0,05].
Поширеність ускладненого карієсу в пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, склала 0,764±0,118 і в 7,5 разу суттєво перевищувала показник контрольної групи [0,101±0,008; р < 0,05].
Найобтяжливішими були показники в підгрупі 1, середній показник поширеності ускладненого карієсу якої був 0,96±0,076, у два рази перевищував показник підгрупи 2 [0,5±0,20; р < 0,05], в 1,7 разу – показник підгрупи 3 [0,542±0,072; р < 0,05].
Ускладнений перебіг карієсу у хворих на туберкульоз легенів пояснюється впливом туберкульозної інтоксикації та порушенням обмінних процесів у хворих на туберкульоз легенів.
Оцінка частоти виявлення ускладненого та неускладненого карієсу у клінічних групах хворих на туберкульоз легенів і контрольній групі виявила ряд особливостей. При цьому в пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, діагностовано тільки хронічні форми ускладненого карієсу.
Аналіз даних частоти виявлення пульпіту визначив достовірно вищу питому вагу (у 2,5 разу) у хворих на туберкульоз легенів [25,2±3,97 %; р < 0,05] порівняно з показниками в контрольній групі [10,1±3,92 %; р < 0,05] (табл. 5).
Найвища питома вага пульпіту спостерігалась у підгрупі 1 [20 осіб; 30,7±5,72 %], що у 2,9 разу більше за частоту спостереження пульпіту в підгрупі 2 [2 особи; 10,5±7,03 %; р < 0,05] та в 1,3 разу в підгрупі 3 [8 осіб; 22,8±7,09 %; р < 0,05].
Звертає увагу досить висока поширеність періодонтиту у хворих на туберкульоз легенів [61 особа; 51,2±4,58 %], на відміну від контрольної групи [7 осіб; 11,8±4,2 %; р < 0,05]. Відмінність значення показника між групами склала 4,3 разу.
Найвища питома вага поширеності періодонтиту виявлена в пацієнтів підгрупи 3 [27 осіб; 77,1±7,10 %; р < 0,05] у порівнянні з контрольною групою, показник якої достовірно був нижчим – у 6,5 разу.
Питома вага частоти виявлення періодонтиту в підгрупі 2 склала [6 осіб; 31,5±10,6 %; р < 0,05], у підгрупі 1 [28 осіб; 43,0±6,14 %, р < 0,05], що достовірно перевищує показники контрольної групи [7 осіб; 11,8±4,2 %, р < 0,05] відповідно у 2,6 і 3,6 разу.
Для визначення характеру карієсрезистентності емалі зубів у хворих на туберкульоз легенів була проведена порівняльна оцінка результатів ТЕР-тесту у групах спостереження.
При аналізі рівня карієсрезистентності за показниками ТЕР-тесту виявили відмінності між групами хворих на туберкульоз легенів і контрольною групою. Середньогруповий показник ТЕР-тесту групи хворих на туберкульоз легенів склав [8,10±0,21; р < 0,05] і достовірно перевищував показник контрольної групи [4,01±0,27; р < 0,05] у два рази, що свідчить про зниження структурно-функціональної резистентність емалі та високий ступінь ризику виникнення карієсу у групі спостереження.
Це підтверджується високими показниками інтенсивності карієсу (КПВ) [10,85; р < 0,05] і питомої ваги (компонента «К») у структури КПВ [4,42; р < 0,05] у хворих на туберкульоз легенів.
Указані показники у два рази перевищували значення контрольної групи [6,0; р < 0,05], [2,42; р < 0,05].
Установлено істотно знижену резистентність емалі в пацієнтів підгруп 3 [8,34±0,35; р < 0,05] та 1 [8,27±0,29; р < 0,05], що свідчить про зростання ризику формування та прогресування ураження твердих тканин зубів і вказує на напруження системи карієсрезистентності й на необхідність корекції шляхом застосування профілактичних заходів.
У підгрупі 2 також визначається тенденція до зниження показника ТЕР-тесту [7,05±0,60; р < 0,05], але вираженість впливу даного фактору ризику залишається значною.
При проведенні клінічних досліджень було виявлено високу розповсюдженість некаріозних уражень твердих тканин зубів, а саме: клиноподібних дефектів, гіпоплазії емалі та пришийкового карієсу.
У результаті візуальної та анамнестичної оцінки наявності некаріозних уражень твердих тканин зубів визначено, що частота виникнення гіпоплазії емалі групи в пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, складає [24 особи; 20,1±3,67 %] на відміну від контрольної групи [17 осіб; 28,8±5,89 %, р < 0,05], тобто є в 1,4 разу нижче (табл. 6).
Питома вага гіпоплазії в пацієнтів підгрупі 2 склала [5 осіб; 26,3±10,1 %; р < 0,05], у підгрупі 1 [13 осіб; 20,0±4,96 %; р < 0,05], що достовірно не відрізнялось від показників контрольної групи [17 осіб; 28,8 %; р < 0,05].
У підгрупі 3 частота виявлення гіпоплазії емалі була достовірно нижчою [17,1±6,36 %; р < 0,05].
Імовірність формування клиноподібних дефектів у пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, склала [37 осіб; 31,09±4,23 %] порівняно з [10 осіб; 16,9±4,87 %, р < 0,05] у контрольній групі, тобто в 1,84 разу була вищою.
Найбільш значуща частота виявлення клиноподібних дефектів визначалась у підгрупі 2 [9 осіб; 47,3±11,4 %], цей показник є в 1,5 разу достовірно вищим порівняно з підгрупою 1 [20 осіб; 30,7±5,72 %; р < 0,05] та у два рази вищим від показника підгрупи 3 [8 осіб; 22,8±7,09 %; р < 0,05].
Висока питома вага підгрупи 2, значення якої [9 осіб; 47,3±11,4 %], достовірно перевищувала у 2,7 разу значення контрольної групи [17 осіб; 28,8 %; р < 0,05], що є характерним проявом і супроводжує поширеність патології пародонту.
Частота виявлення пришийкового карієсу у групі хворих на туберкульоз легенів склала 38,6±4,46 %; р < 0,05, тобто була практично у два рази більшою за показник контрольної групи [20,3±5,23 %; р < 0,05], що свідчить про наявність особливостей локалізації каріозного ураження зубів у хворих на туберкульоз легенів.
Відзначимо найвищу питому вагу розповсюдження пришийкового карієсу в підгрупі 3 [45,7±8,42 %; р < 0,05] та в підгрупі 1 [40,0±6,07 %; р < 0,05], на відміну від підгрупи 2, де спостерігалась тенденція до більш низької ймовірності виявлення пришийкового карієсу [21,0±9,34 %; р < 0,05]. Різниця в показниках розповсюдження пришийкового карієсу склала практично два рази.
ВИСНОВКИ
Результати аналізу даних клінічного дослідження (анамнезу, візуальної та індексної оцінки стану твердих тканин зубів, індексної оцінки поширеності та інтенсивності карієсу (КПВ), карієсрезистентності емалі (ТЕР-тест за В.Р. Окушко), дозволяють зробити такі висновки.
- У пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, визначається значна поширеність [92,4±2,42%] та інтенсивність карієсу [10,85±0,68%]. Найбільш високі показники поширеності та інтенсивності карієсу виявлено у хворих із хронічною формою туберкульозу легенів [97,1±2,83 % при КПВ = 10,7]. У пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів, превалює «високий» та «дуже високий» ступінь інтенсивності карієсу [80,62±3,53 %], що вказує на множинний характер ураження зубів. Найвища питома вага з «високим» і «дуже високим» ступенем інтенсивності карієсу виявлена в пацієнтів із хронічною формою туберкульозу легенів і рецесивністю до антибіотиків [94,2±6,34], що вказує на залежність розповсюдження каріозної хвороби від тривалості та тяжкості хвороби.
- Порівняльна оцінка результатів ТЕР-тесту у групах спостереження виявила зниження структурно-функціональної резистентності емалі (високий ступінь ризику виникнення карієсу) [8,10±0,21], що у два рази перевищувало показник контрольної групи [4,01±0,27]. Результати значень стійкості твердих тканин до дії карієсогенних факторів тісно корелюють з інтенсивністю уражень карієсом, що підтверджує наявність взаємозв'язку проявів загальносоматичної патології з розвитком карієсу, особливо на тлі зниженої карієсрезистентності.
- Особливістю каріозних уражень є локалізація карієсу у пришийкових ділянках зуба. Частота виявлення в пацієнтів групи хворих на туберкульоз легенів у два рази перевищувала показник контрольної групи.
- Безсимптомність клінічного перебігу ускладненого карієсу на тлі системної АБ-терапії та вторинного постінфікційного імунодифициту спричиняє значну питому вагу видалених зубів «В» [4,50±0,52; р < 0,05] структури індексу КПВ порівняно з контрольною групою пацієнтів [1,55±0,29; р < 0,05]. Виявлені особливості каріозної хвороби значною мірою ускладнюють діагностику й лікування, що вказує на необхідність удосконалення організації надання терапевтичної та ортопедичної стоматологічної допомоги пацієнтам, хворим на туберкульоз легенів. Малосимптомність і безсимптомність каріозного перебігу зумовлюють високу ймовірність первинно-хронічних форм ризику виникнення ускладненого карієсу в пацієнтів, хворих на туберкульоз легенів (у 2,5 разу вище від формування хронічних пульпітів і в 4,3 разу вище від хронічних форм періодонтитів). Найвища питома вага поширеності періодонтиту виявлена в пацієнтів із хронічною формою туберкульозу легенів [27 осіб; 77,1±7,10 %] у порівнянні з контрольною групою, показник якої достовірно був нижчим – у 6,5 разу.
- Характерною є частота виявлення клиноподібних дефектів твердих тканин зуба, що є характерним проявом і супроводжує поширеність патології пародонту. Частота виявлення в пацієнтів групи хворих на туберкульоз легенів у 2,7 разу перевищувала значення в контрольній групі.
- Таким чином, узагальнення результатів дослідження підтверджують, що стоматологічні захворювання у хворих на туберкульоз легенів характеризуються поширеністю й тенденцією до прогресування, що призводить до втрати зубів та ускладнює перебіг туберкульозного процесу.
ЛІТЕРАТУРА
- Вайндинер И.М. Влияние устранения одонтогенного очага на течение туберкулеза легких // Казанский мед. журнал. – 1998. – Т. 69. – № 2. – С. 107–108.
- Демнер Л.М. Состояние полости рта при туберкулезе // Казанский мед. журнал. – 1975. – № 3. – С. 9–11.
- Овезов Э.С. Оценка результатов санации ротовой полости у больных туберкулезом // Здравоохр. Туркменистана. – 1987. – № 5. – С. 34–36.
- Проскверняк Г.П. Особенности клинического проявления кариеса зубов у больных теберкулезом // Проблемы туберкулеза. – 1981. –№ 1. – С. 48–50.
- Клініка і діагностіка первинного туберкульозу органів дихання в дорослих. Методичні рекомендації для лікарів / Сахелашвілі М.І., Ільницький І.Г., Чуловська У.Б. та інші. – Львів. – 2001. – 25 с.
- Пилипчук Н.С. Туберкульоз. – Київ. – 1997. – 312 с.
- Удовиченко Н.Н. Социальные и стоматологические проблемы туберкулеза // Стоматология. – 2003. – № 11. – С. 50–52.
- Леус Л.И. Хронический оральный сепсис как фактор риска системных болезней // Здравоохранение, 2002; 2: 26–29.
- Поражения полости рта при граничащей и выраженной туберкулоидной лепре / Alfieri N., Fleury R.N., Opromolla D.V.A., Ura S., Campos I. Oral lesions in borderline and reactional tuberculoid leprosy // Oral. Surg., 1983, 55, № 1, 52–57 (англ.)
- Патологические изменения в полости рта – возможное начало некоторых общесоматических заболеваний // Geavlete A., Munteanu H. Modalitati de debut busal in unele boli interne // Stomatologia (Buc.), 1980, 27, № 1, 1–6 (рум.).
ОСОБЕННОСТИ КЛИНИЧЕСКИХ ПРОЯВЛЕНИЙ КАРИОЗНОЙ БОЛЕЗНИ У БОЛЬНЫХ ТУБЕРКУЛЕЗОМ ЛЕГКИХ
Н.О. Савичук, Л.Г. Ермакова
Резюме. Результаты проведенных исследований подтверждают, что стоматологические заболевания у больных туберкулезом легких характеризуются распространенностью и тенденцией к прогрессу, что приводит к потере зубов и усложняет ход туберкулезного процесса.
Ключевые слова: туберкулез легких, кариозная болезнь, стоматологические заболевания.
Features of clinical manifestations of carious disease at patients with pulmonary tuberculosis
N. Savichuk, L. Ermakova
Summary. Results of spent examinations confirms that dental diseases at patients with pulmonary tuberculosis are characterized by prevalence and tendency to progress that leads to loss of teeth and complicates the course of tuberculous process.
Key words: pulmonary tuberculosis, carious disease, dental diseases. |
|
| :
2011/3/18 12:29:00
5048 |
|
|
