 |
Обґрунтування вдосконалення технології дентальної імплантації при заміщенні дефектів зубних рядів
|
|
О.В. Павленко, П.М. Фочук, Р.М. Касіянчук, І.І. Панчук, М.В. Касіянчук
Інститут стоматології НМАПО ім. П.Л. Шупика
Чернівецький національний університет
Приватна спеціалізована лікарська практика, м. Чернівці
Чернівецький медичний університет
Резюме. У статті розглядається актуальна проблема сучасної стоматології – відновлення кісткового дефекту у щелепно-лицьовій ділянці біоімплантатом, виготовленим лабораторним шляхом. Кістковий блок створено за власною методикою. Обстежено дві групи пацієнтів: головна (10 осіб) і контрольна (10 осіб). За результатами дослідження зроблено висновки про те, що використання біоматеріалу дозволяє заповнити кістковий дефект і зберегти властивості щелепно-лицьового сегмента; попередити його атрофію; уникнути ситуації, яка потребує більш складного оперативного втручання; усунути клінічну симптоматику. Дана маніпуляція не потребує умов хірургічного стаціонару, що є економічно вигідно та зберігає органи. Пропонується використання методу в інших сферах медицини – нейрохірургії, травматології.
Ключові слова: остеокондуктивна поверхня, кісткова аугментація, протетична реабілітація.
ВСТУП
Відновлення альвеолярного відростка після оперативних втручань на сьогодні залишається актуальним [1, 2]. Існуючі методи не завжди дозволяють зробити цю процедуру раціональною, атравматичною, із прогнозованим очікуваним результатом без додаткової фізичної чи психологічної травми [3, 5]. Актуальною ця проблема є в дитячій віковій групі (10–16 років) [7]. Незважаючи на профілактичні й лікувальні заходи з боротьби з карієсом і захворюваннями пародонту, ми спостерігаємо втрату перших молярів. Після видалення зубів через причину ускладненого карієсу багатьма авторами відмічається значна атрофія альвеолярного відростка в зоні видалених зубів [6].
У клінічній практиці для заповнення кісткового дефекту бажано мати кістковий імплантат аналогічної форми з коротким часом остеогенезу [5]. Забір автогенного матеріалу є додатковою травмою, неприйнятною для пацієнта. Проведення забору автогенного матеріалу поза ротовою порожниною потребує додаткової спеціалізації, клінічних умов [4].
Відомі методи та матеріали не охоплюють можливі клінічні ситуації [1, 2, 4, 6]. Нами запропоновано й апробовано метод виготовлення кісткового імплантату. Подано клопотання на видачу патенту.
Метою нашого дослідження стало вивчення ефективності використання даної методики при заповненні дефектів альвеолярного відростка середніх і великих розмірів, які утворюються після оперативних втручань, створення кращих умов для імплантації та профілактики атрофії альвеолярного відростка.
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Вибірку склали 20 пацієнтів з утратами кісткового гребеня альвеолярного відростка після оперативних втручань, яких обстежували протягом 2005–2008 років на базі приватної стоматологічної клініки міста Чернівці, кафедри стоматології КМАПО ім. П.Л. Шупика. Співвідношення «чоловіки–жінки» складало 1:2, середній вік пацієнтів 43±4,7 року. Використано дескриптивний та аналітичний дизайн дослідження із дотриманням вимог до проведення клінічних досліджень (поінформована згода).
Пацієнти були розділені на дві групи: до основної (10 осіб) увійшли пацієнти, яким проведена імплантація (заповнення кісткового дефекту біоімплантатом), виготовленим за власною методикою під час оперативного втручання; до контрольної (10 пацієнтів) – особи, в яких використовували стандартні методики видалення зубів.
Пацієнтів обох груп обстежували за стандартними схемами: вивчали анамнез, звертали увагу на загальносоматичний стан пацієнтів, оцінювали їх психоемоційний стан, мотивацію ортопедичної реабілітації з використанням імплантатів, дотримання гігієни порожнини рота. У комплексному стоматологічному обстеженні пацієнтів проводили зовнішньоротовий огляд і внутрішньоротові обстеження, застосовували рентгенологічні методи дослідження: ортопантомографію, радіовізіографію та метод комп'ютерної томографії. Для оцінки анатомічного стану щелепи та об'єктивізації ступеня атрофії кістки використовували метод вимірювання гіпсових моделей. Післяопераційний огляд пацієнтів здійснювали на 1, 3, 7-й день. Шви знімали на 10–14-й день після операції. Наступні огляди проводили у строки 1, 3, 6 і 12 місяців. Статистичну обробку результатів проводили за стандартними методами варіаційної статистики [6] і кореляційного аналізу з використанням пакету комп'ютерних програм Statistica 6.0 for Windows та QuattroPro 12.0 for Windows. Вірогідність різниці оцінювали за критерієм Стьюдента при рівні p < 0,05.
Для проведення клінічних і лабораторних досліджень за пропозицією професора О.В. Павленка ми використали матеріал на основі В-трикальційфосфату, наданий нам фірмою «Deqradable Solutionis AQ» (Швейцарія) і клінічно апробований. Даний матеріал зареєстрований і дозволений в Україні для використання у стоматологічній практиці. Розробку методу, лабораторний етап ми проводили разом зі спеціалістами кафедр неорганічної хімії та молекулярної генетики та біотехнологій Чернівецького національного університету.
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ
В основі процесів остеоінтеграції лежить прямий контакт між кісткою та імплантатом без участі м'яких тканин. Перед практичним лікарем ставиться завдання як зробити доцільне підґрунтя для успішної імплантації, так і запобігти появі атрофічних процесів в альвеолярному відростку, а також попередити появу ознак старіння організму людини чи їх усунути у щелепно-лицьовій ділянці.
Зважаючи на досвід роботи з подібними випадками, ми вдосконалили спосіб попередження атрофії альвеолярного гребня.
У пацієнтів дослідної групи за показаннями видаляли корені зубів, проводили кюретаж лунки видалених зубів (рис. 1, 11, 13). Операційне поле обробляли розчином антисептика, а також інтенсивно промивали стерильним 0,9 % розчином NAOH за допомогою диспенсера. Після цього кістковий дефект заповнюємо поліефірною масою, наприклад, імпрегнум+, яку фіксуємо стандартною чи індивідуальною ложкою, виготовленою завчасно (рис. 2) Використовуючи відбиток (рис. 3), за власною методикою виготовляли кістковий імплантат із біоматеріалу, наприклад, трикальційфосфату (рис. 5). Процес відбувається в контрольовано стерильному боксі, як це вимагають санітарні норми Євросоюзу (рис. 4). Через 10–30 хв після антисептичної обробки операційного ложа (рис. 6, 7) кістковий дефект заповнювали імплантатом із біоматеріалу (рис. 8, 12, 14). При значному дефекті стягуємо краї слизової або покриваємо автогенною мембраною додатково (рис. 9, 10-в).
У пацієнтів контрольної групи видалення зубів і післяопераційний період проводили за загальноприйнятими нормами.
Статистична різниця при огляді
При подальшому спостереженні за пацієнтами протягом 12-ти місяців у пацієнтів основної групи не визначено скарг (p < 0,05). Зміни в яснах і проблеми з подальшим протезуванням визначались із вірогідно меншою частотою (рис. 15). У 4-х пацієнтів контрольної групи (20 %) відмічалась утрата кісткової маси в ділянці видаленого зуба протягом першого року (рис. 6).
Для оцінки ефективності застосування методу імплантації було вивчено об'єктивні показники атрофії кісткової тканини в пацієнтів основної та контрольної груп – ширину альвеолярного відростка, ступінь вертикальної резорбції кісткової тканини протягом 12-ти місяців спостереження за пацієнтами (рис. 17).
Якщо в основній та контрольній групах ширина альвеолярного відростка до операції вірогідно не відрізнялась і складала 7,4±2,7 мм для основної та 6,9±2,2 мм для контрольної групи (p > 0,05), то після оперативного втручання в основній групі визначені вірогідні відмінності в ширині альвеолярного відростка порівняно із групою контролю. У пацієнтів після застосування даної методики імплантації не визначено жодних ознак атрофії альвеолярного відростка по ширині. Подібне спостерігається при оцінці вертикальної резорбції кісткової тканини. Тільки у двох пацієнтів основної групи (6,66 %) через косметичні причини була проведена повторна аугментація.
Таким чином, проведені нами дослідження дали змогу визначити значну ефективність застосування імплантату, виготовленого лабораторно, під час оперативного втручання в ділянці кісткового гребеня альвеолярного відростка.
ВИСНОВКИ
- Виготовлення біоімплантату певних розмірів і форми дозволяє оптимізувати процес операції, зберегти або відновити втрати кісткової маси.
- Усунути клінічну симптоматику, у тому числі у віддалені строки.
- Попередити або оптимізувати зубну імплантацію.
- Дана маніпуляція не вимагає умов хірургічного стаціонару й може бути використана на амбулаторному прийомі, є економічно доцільною та органозберігаючою.
ПЕРСПЕКТИВИ НАУКОВОГО ПОШУКУ
Важливим є розширення використання методу створення імплантатів з остеокондуктивною поверхнею. Застосування такого виду операцій дозволить більш раціонально підійти до проблеми органозберігаючих оперативних втручань у стоматології та вдосконалення технологій імплантації та, найголовніше, збереження тканин і функції зуба при втраті кісткової тканини нижче кісткового гребеня альвеолярної кістки. Вивчення та подальша розробка цього методу в дитячому віці дозволять створити унікальний шанс для збереження власних тканин для людини в подальшому. Проведення оперативних втручань такого типу вимагатиме високої кваліфікації лікаря-стоматолога.
Застосування методу можливе в інших реконструктивних операціях на скелеті людини.
ЛІТЕРАТУРА
- Leco Berrocal M.I., Gonzalez J.M.M., Rodriguez M.D. Social demand in ambulatory oral surgery. experience in the master of oral surgery of Madrid complutense university (Spain) // Med. Oral Patol. Oral Cir. Bucal. – 2008. – Vol. 13, N 1. – P. 39–42.
- Shibli J.A., Feres M., de Figueriedo L.C., Lezzi G., Piatelly A. Histological comparison of bone to implant contact in two types of dental implant surfaces: a single case study // J. Cont. Dent. Pract. – 2007. – Vol. 8, N 3. – P. 2–7.
- Irinakis T. Rationale for socket preservation after extraction of a single-rooted tooth when planning for future implant placement // J. Can. Dent. Assoc. – 2006. – Vol. 72, N 10. – P. 917–922.
- Karapetian E., Neuqebauer J., Zoller J. Immtdiate implant loadinq in auqmented upper end lover jav. University Colonqne, Germany. – 2007. – P. 85.
- Engquist B, Astrand P, Dahlgren S et al, Marginal bone reaction to oral implants: a prospective comparative study of Astra Tech and Branemark System implants // Clin. Oral implants Res. – 2002; 13: 30–7.
- Helmut B. Engels Handbuch zum BDIZ/EDI Implant Register. – Nov., 2003. – 630 p.
- Касіянчук М.В. Матеріали наукової конференції «Формування інноваційної парадигми збереження здоров'я дітей». – Буковинський медуніверситет, 2007. – С. 96.
- Касіянчук М.В., Павленко О.В. Спосіб відновлення втраченої частини зуба / Патент України на корисну модель № 23147, опубл.: Бюлетень «Промислова власність». – 2007. – № 3. – 4 с.
- Гланц С. Медико-биологическая статистика: Пер. с англ. – М.: Практика, 1998. – 459 с.
ОБОСНОВАНИЕ УСОВРЕШЕНСТВОВАНИЯ ТЕХНОЛОГИИ ДЕНТАЛЬНОЙ ИМПЛАНТАЦИИ ПРИ ЗАМЕЩЕНИИ ДЕФЕКТОВ ЗУБНЫХ РЯДОВ
А.В. Павленко, П.М. Фочук, Р.М. Касьянчук, И.И. Панчук, М.В. Касьянчук
Резюме. В статье рассматривается актуальная проблема современной стоматологии – восстановление костного дефекта в челюстно-лицевой области биоимплантатом, изготовленным лабораторным способом. Костный блок изготовлен по собственной методике. Обследованы две группы пациентов: основная (10 человек) и контрольная (10 человек). По результатам исследования сделаны выводы о том, что использование биоматериала позволяет заполнить костный дефект и сберечь свойства челюстно-лицевого сегмента; предотвратить его атрофию; избежать ситуации, которая требует более сложного оперативного вмешательства; ликвидировать клиническую симптоматику. Данная манипуляция не требует условий хирургического стационара, что экономически выгодно и сохраняет органы. Предлагается использование метода в других областях медицины – нейрохирургии, травматологии.
Ключевые слова: остеокондуктивная поверхность, костная аугментация, протетическая реабилитация.
THE GROUND OF DENTAL IMPLANTATION TECHNOLOGY IMPROVEMENT AT BRIDGEWORKS OF DENTITIONS
O. Pavlenko, P. Fochuk, R. Kasyanchuk, I. Panchuk, M. Kasyanchuk
Summary. In the paper the actual problem of recent dentistry: the recovery of loss part of tooth of prosthetic construction with osteoconductive surface was discussed. The osteoconductive surface on prosthetic construction was created by own method (Ukrainian patent for invention N 23147). The two groups were investigated: basic (10 patients) and control (10 patients). Base on results the next conclusions were made. The osteoconductive surface creation allows the preservation of tooth properties. It avoids the situation, which needs tooth extraction but in case of extraction help to eliminate the clinical symptoms including distance periods. This manipulation does not need the surgical inpatient conditions and will be used in outpatient clinics, is an economically profitable and organ-preservated.
Key words: osteoconductive surface, tooth recovery, prosthetic reabilitation. |
|
| :
2011/3/22 14:31:44
5069 |
|
|
